Гомер – міф чи реальність?

«Повальна мода на чорні окуляри, що кожен хоче побути хоч трошки Гомером».  Андрій Вознесенський

Загальновідомо, що міфи – це стародавні сказання про богів і легендарних героїв, про походження світу та життя на землі. Але, найчастіше під міфом розуміється щось фантастичне, неправдоподібне, нереальне і вигадане. Насправді це не так, бо людина, як продукт Природи, не в змозі придумати те, чого ніколи не було або не буде.

Довгий час вважалося, що «Іліада» і «Одіссея» – вигадка Гомера, яка не має під собою історичної правди, а самого Гомера не вважали автором, бо ні один з творів він не підписав своїм ім’ям, так само й жодної реальної біографії його не було. Не дивуйтеся, але те, що ми сьогодні приписуємо ці епоси Гомера виправдано лише тим, що вони прочитувалися кожен раз на Панафінеях на початку VI ст. до н.е., як його твори. У такому стані справа перебувала до публікації в 1795 р. дослідження знаменитого німецького філолога Ф.А. Вольфа «Prolegomena ad Homerum». Спираючись на принцип протиріч і відзначаючи, на його думку, численні слабкі в композиційному відношенні місця епосів, Вольф намагався довести, що: «Іліада» і «Одіссея» не могли належати одному поетові. Що вони були плодом творчості багатьох співаків і поетів; об’єднання окремих пісень у два великих епосу відбулося багато століть після часу складання пісень; зведенням і редагуванням пісень були зайняті мало видатні особистості; остаточна редакція належала 602 редакторам при дворі афінського тирана Пейсістрата на початку VI ст. до н.е. Так були закладені основи «гомерівського питання»: а чи існував в реальності Гомер?

Але, як сказано в Євангелії: «Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому» (Евр.11.1). Варто було Генріху Шліману повірити в правдивість опису Гомером місцезнаходження Трої в «Іліаді», як любитель археології знайшов місто там, де його ніхто не шукав. А разом з цим, як нагороду за завзятість, відшукав і скарб Пріама. Потім Г. Шліманом був знайдений скарб Агамемнона в Мікенах. Шкода тільки, що не всі археологічні знахідки ми вміємо датувати. Тим не менш, відкриття Генріха Шлімана поставили на порядок денний питання про Гомера як реальної історичної особистості, що описав цілком реальні історичні події. Чудовий філософ і енциклопедист Лосєв О.Ф., узагальнивши результати 200-річних досліджень світового гомероведення, прийшов до висновку, що Гомер жив на рубежі VII-VI ст. до н.е. і, як більшість письменників світу, є іманентним автором. Це означає те, що він писав про більшої частини реальних подій, що мають пряме відношення до його власного життя. Ось, виявляється, чому Г. Шліман не помилився в своїй довірі до Гомера! Але, конкретні датування подій так само, як і час його життя, залишаються нез’ясованими. Тому сьогодні у всіх енциклопедіях імовірно вважають, що Гомер жив у IX ст. до н.е., а події Троянської війни відносять до XII ст. до н.е. У зв’язку з цим виникає питання: а чи не містять тексти Гомера вказівок на конкретні дати подій і деталі його біографії? А, якщо містять, то, як проводити «археологічні розкопки» тексту, щоб незаперечним шляхом докопатися до істини, захованої автором 2,5 тисячоліття тому?

Поставимо питання: що є мінімальною структурою тексту таких епосів, як “Іліада” та “Одіссея”, якщо не рахувати бу­кви і слова? Ймовірно, це те, що називається  гекзаметром. До речі, самі древні греки вважали, що складати гекзаметри їх навчив гіперборей Олен, тобто кіммерієць. Зауважимо, що гекзаметр є тією ключовою структурою тексту, який дозволяє розбивати текст, записаний безперервно, а це дає можливість перевіряти збереження та навіть якість гомерівського тексту. Так що, втрата одного гекзаметра може бути легко помічена при аналізі змісту епоса.

Іншою, більшою ніж гекзаметр, структурою є розбиття кожного епосу на пісні. Вважається, що цю роботу, начебто за Гомера, виконали александрійські вчені. Насправді виявилось, що до нас дійшли оригінальні тексти з авторською розбивкою. Ще одне структурне ділення тексту оповідання на доби відкрив  В.А. Жуковский, скориставшись формульними фразами Гомера, що означають  початок дня, наприклад, такими, як “Ледве з досвітньої мли заясніла Еос розоперста”. Керуючись цим, він розбив усе оповідання “Одіссеї” на 40 днів, хоча були й інші точки зору з цього приводу. При детальному аналізі виявилося, що усе оповідання про 10-річне плавання Одіссея (алегоричний сенс імені “Одіссей” – “Це я”), Гомер уклав в 58 днів, які завершилися його 58-річчям і словами “Я народився в Алібанті”, поміщеними в останній, 24-ій, пісні, в 304 гекзаметрі, з порядковим номером імені Алібант в цій пісні – 119. Виникає питання: чи міг Гомер через ці цифри зашифрувати свій день і рік народження для майбутнього?

Перш ніж відповісти на це питання, треба звернутися до хронології, яка тоді могла існувати. Звичайно, Гомер ще нічого не знав про Різдво Христове і пов’язаною з ним новою ерою. Вважається, що в IV ст. до н.е. було прийнято вести рахунок років від 1-ої Олімпіади, коли вперше були записані імена її переможців, це сталося в 776 році до н.е. Так що, всі подальші роки відлічувалися вже по номеру Олімпіади і числу років до або після неї. Можна припустити, що саме Гомер запропонував вести хронологію саме від 776 р. до н.е. Про це свідчить та увага, яку він приділив опису в “Іліаді” та “Одіссеї” спортивним іграм. Ймовірно, саме Олімпіади підштовхнули Гомера розбити на 24 пісні кожен епос, а разом на 48 пісень, які символізують 48 місяців або 4 роки, що відповідає періоду проведення Олімпіад. Але, судячи з усього, сам Гомер вів простий рахунок років, починаючи від першого року першої Олімпіади. Так що, все-таки рахунок від дат проведення Олімпіад з’явився не в IV ст. до н.е., а після проведення Панафінейських ігор, тобто на початку VI ст. до н.е.

Не вдаватимемося до складного рахунку місяців старогрецької хронології, їх було 12 з давніх часів, і говорити про те, як вдавалося замикати рік, якщо місяці поперемінно розбивалися на 30 і 29 днів. Тижнів тоді не було, а місяць розбивався на три декади. Помічу тільки, що, ймовірно, після семирічного перебування в Єгипті, Гомер розробив свій календар для внутрішнього користування, дуже близький до нашого. Рік його ділився на 12 місяців з чергуванням в кожному з місяців, що називаються Ідами, які присвячувалися певним богам і подіям. При цьому в непарних по порядку місяцях містився 31 день, а в парних – 30. Іди, що називаються “Місяцем взаємних пригощань” і припадають на наші 15 лютого – 15(16) березня. Останній в звичайні роки мав 28 день, а у високосний рік – 29, тобто додавався ще один день, як пригощання. Що стосується початку року, то воно було різним в різних полісах Древньої Греції. Гомер орієнтувався на Афіни, де рік починався після літнього сонцестояння (біля початку серпня), яке за нашим календарем буває 22 червня. Тому перший день місяця їх нового року відповідав приблизно 2-ій половині нашого липня і 1-ій половині серпня, тобто умовно прийнято вважати за нашим календарем першим днем старогрецького року 16 липня.

Якщо тепер поставити себе на місце Гомера і взяти до уваги усю складність розрахунків років і днів, то виникає  питання: як простіше й найнадійніше і в чому можна було зашифрувати число років і днів від першої Олімпіади? Ймовірно, перше, що напрошувалося само собою, міг бути облік числа гекзаметрів від початку поеми і до ключових слів, так саме, як рахується наступні один за одним числа років і числа днів після нового року, без вказівки місяця. В цьому випадку, навіть, часткова втрата тексту загрожувала найбільше лише втратою кількох днів, а не літ. Але для цього записати їх треба було, як одну цифру, тобто 10 років і 250 днів повинно буде складати 10250 гекзаметрів. Або це мало бути 102 роки і 50 днів. Коли ця ідея прийшла мені в голову, то я став шукати ключові слова в кінці “Одіссеї”, які вказували б на день народження Одіссея, тобто Гомера, з урахуванням іманентності. Зрозуміло, що саме цим, ймовірно, і було викликано створення епосів в такому великому об’ємі. Ось що з цього вийшло.

Всього в старогрецькому тексті “Одіссеї”, який я мав, містилося 12106 гекзаметрів. У останній XXIV пісні є в 304-му вірші фраза: “Я народився в Алібанті”. Підрахунок числа гекзаметрів показав, що ця ключова фраза доводиться на 11862-й гекзаметр. Оскільки цифра 862 занадто велика для 365 днів в році, то треба відлічити число років, що пройшло після 1-ої Олімпіади, рівним 118, а число днів, рівним 62-м, після нового року (з 16 липня за нашим календарем) і в результаті можна отримати день народження Гомера – 15 вересня 657 р. до н.е. Але, це ще не усе. Гомер добре розумів, що треба дату зафіксувати надійнішим способом, ніж підрахунок загального числа гекзаметрів, втрата яких була вірогідніша, ніж, наприклад, імен згаданих у середині тексту однієї пісні. Ось тоді довелося звернути увагу на вищезгадані цифри при імені Алибант: 304-й гекзаметр і 119-й порядковий номер імені. В результаті, дата була уточнена тим, що довелося від 365 днів 119-го року відняти 304, і ми отримаємо точний день народження після закінчення 118-го року: тобто 365-304=61-й день або по нашому літочисленню це буде 14 вересня 657 р. до н.е. Оскільки цей розрахунок апріорі точніший, то можна стверджувати, що в одному з тих, що дійшли до наших днів екземплярі старогрецького тексту”Одіссеї” з’явився зайвий гекзаметр, але явно не в 24-ій пісні. Ці підрахунки служать яскравим свідоцтвом тому, з якою трепетною увагою  переписувалися тексти Гомера. Мені можуть справедливо помітити, що мій пафос тут необгрунтований, оскільки це усього лише два випадки. Поспішаю заспокоїти, на сьогодні є вже декілька сотен підтверджень цієї дати і не лише з текстів на папірусі та пергаменті, але і в епіграфічному записі на так званому камені Мастора. Цей камінь був знайдений на острові Березань в 1900 р. Скадовским і текст, викладений в ньому, в основному розшифрований відомим епіографом В.П. Яйленко. Дошифровка була продовжена мною лише у виправленні 3-х з 45-ти літер, і то тільки по тих, які не читалися. Внаслідок чого і з’ясувалося, що це була епітафія, присвячена Гомерові. Ясна річ, що епітафія не читалася у відкритому тексті. З деталями виявлення акротелестиха на камені Мастора, а також з ототожненням усіх місць подорожі Одісея з реальними об’єктами, можна ознайомитися в моїй книзі “Гомер. Іманентна біографія” (Миколаїв,2001 г.). З прочитання акротелевірша епітафії підтвердилася дата народження Гомера, отримана з абсолютно іншого матеріалу – тексту  “Одіссеї”, і з’ясувалася точна дата загибелі Гомера -28 липня 581 р. до н.е. Саме вражаюче полягає в тому, що згідно з міфом про загибель Одіссея він був похований на острові Еє (Березані), де жила Цирцея, і це знайшло своє підтвердження! Виникає питання, що після цього може бути реальнішим за міф?!

Аналогічним чином можна визначити час прибуття сестри Гомера, Єлени, в Іліон і начала Троянської війни. У “Іліаді” ключовим є відрізок плачу Єлени по Гектору, починаючи від 765 вірша XXIV- й пісні: “Ось і двадцятий вже рік от тієї години минає, Як прибула я сюди, покинувши рідну країну”. І до слів у кінці монологу: “. Із невагою всі позирають на мене” у вірші 775. Тут початок цього відрізку тексту відрізняється від кінця на 10 гекзаметрів, які вказують одночасно на відмінність кількості днів і років між прибуттям Єлени в Іліон і початком Троянської війни. Загальне число віршів до останнього вірша цього монологу Єлени, який доводиться на 775-ій  рядок, коливається для 4-х варіантів тексту “Іліади” в межах від 15659 до 15664 гекзаметрів. Це означає, що Єлена прибула до Ілиону 2-7 вересня 629 р. до н.е., а Троянська війна почалася 12-17 вересня 619 р. до н.е. Звідси відразу стало ясно, що прообразом Троянської війни Гомеру послужила відома історикам війна Милета з  Лідією, яку він вів за прохід в Чорне море. Історики вважають, що наступник Ардиса, Садиатт (кінець 7 віку до н.е.) почав останню, 12-річну війну з Милетом, яка завершилася світом близько 600 р. до н.е. Насправді, війна була розпочата Ардисом (у Гомера – Парисом), тривала близько 10 років і завершилася в 609 р. при Садиатті. А це означає, що Шліман (учений світ докоряв йому в тому, що їм була знайдена пізніша Троя) знайшов саме ту Трою, яку описав Гомер. Помічу, що пізніша дата його життя вирішує безліч проблем “гомерівського питання”, починаючи з відповіді на найважливіше питання про те, як вдалося так добре зберігти прадавні тексти.

З міфів про Троянську війну (см, наприклад, Роберт Грейвс, Міфи Древньої Греції. Пер. з англ. Під ред. і зпослесл. А.А. Тахо-Годи,- М., Прогрес, 1992) відомо, що Агамемнон двічі збирав грецький флот в Авліді для походу в Іліон. Вперше, відразу після викрадення Єлени, але цей похід закінчився тим, що буря розкидала кораблі й вони повернулися додому. Другий раз Агамемнон зібрав флот через 10 років, але йому по пророцтву Калханта довелося принести в жертву свою дочку Іфігенію, щоб грецький флот міг безперешкодно дістатися до Трої. Іманентне прочитання “Іліади” дозволило з’ясувати, що сухопутній облозі Трої передувала невідома історикам 10-річна морська війна, в ході якої грецька ескадра з 415 кораблів під керівництвом Ахілла й Агамемнона знищила 800 троянських кораблів. У цій морській війні Ахілл таранив троянські кораблі, знищував їх здалека камінням з пращі, і підпалював сірчаними бомбами. При чому воював він не лише в Егейському та Мармуровому, але й в Чорному морі, тобто у себе на батьківщині. За усім цим він придбав величезну славу в Греції, як непереможний адмірал. Завдяки цьому греки, не побоючись атак з моря, змогли витягнути свої кораблі на берег біля Трої. Гомер в цій війні участі не приймав, оскільки 7 років знаходився в Єгипті на службі Псамметиха I й один рік – у Фінікії в рідні матері.

Якщо в “Одіссеї” Гомер описав 10 років зі свого життя, то в “Іліаді” розповів про останні 10 років. Точніше, структурно текст укладений в опис останніх 49 днів з життя свого брата близнюка Ахілла, який загинув 8 жовтня 609 р. до н.е. на 49-му році свого життя. Таким чином, текст по днях охоплює час від 21 серпня й до 8 жовтня. У 19-ій пісні “Іліади” описаний день народження Ахілла, що припадає на 15 вересня 657 р. до н.е. Зверніть увагу на гекзаметри 243-247 в цій пісні, де перераховані подарунки, піднесені Ахіллові цього дня: 7 триногів + 20 казанів + 12 коней + 8 дружин з Брісеїдою + 1 брусок золота Одіссея = 48 років! Там же Гомер з гумором відмітив своє старшинство над Ахіллом (у один день!) в гекзаметрі 219. Склад сім’ї й дружбу з рідним братом близнюком Гомер описав в міфах про Леду, братів Диоскурів, а також в подвигах Геракла про своє життя з 15 до 27 років.

Таким чином, як це витікає із сказаного вище,визначення усього лише декількох дат дають можливість відновити по епосам, міфам і гімнам більш менш реальну біографію Гомера, а також його кіммерійське-грецьке походження, про яке поговоримо іншим разом. Я ж услід за Жан Жаком Руссо повторюю: “Моя справа сказати правду, а не примушувати вірити в неї”.

З самого виникнення світової літератури і до наших днів, справжня література спиралася як на внутрішню (приховану – інсайдаут), так і на зовнішню – знаковість і символізм (метаметафори). Так що, метаметафора і инсайдаут, відкриті поетом і філософом К. Кедровим, складають суть усієї світової літератури, в якій вибір між Міфами або Реальністю залишається за “АБО” К. Кедрова.

Стаття опублікована в “Журнале ПОэтов” №1 (26), “Эхо планеты”, М., 2011, с. 33-36.

Comments are closed.