10 Заповідей філософії динамічного дуалізму

1. Безглуздо думати, що ми розумніші за Бога (Природи), але ще безглуздіше думати, що Бога немає. 10 Заповідей, даних Мойсею, — це Закони Божі, які діють в соціальному середовищі подібно бумерангу: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки». (Мт 7:12). Віра в Бога — суто особисте і самодостатня справа: «Бо Царство Боже всередині вас є» (Лк. 17:21). У Бога немає ні намісників, ні посередників на Землі. Христос як людина був розп’ятий за посередництво і Воскрес як Син Божий. Серед 12-ти будь-яких наставників віри: 10-й буде Петром, 11-й — Іудою, 12-й — Фомою, а 13-й -Павлом. Так що, віра це індивідуальне, а релігія — суспільне явище.

2. Бог — це Істина, Совість і Любов. Бог — не диктатор. Він коливається, сумнівається, і через те завжди парадоксальний і справедливий. Він спочатку розділив Себе на дві рівноправні частини: Духовну і Матеріальну, жодна з яких не може бути ні первинною, ні визначальною (Перше філософське питання, що є первинним: Матерія або Дух? — дурне питання). Головною умовою їх існування скрізь і у всьому являється постійний перехід однієї частини в іншу. Вічний рух (Святий Дух) — це третя іпостась Бога, яку учені назвали Часом або Частотою коливань. Тому все в Природі розвивається циклічно: «Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: час родитись і час помирати…» (Ек. 3: 1-2). Зачаття і Воскресіння Христа, Віфлеємська зірка (НЛО), Ходіння по водах, Преображення, Вознесіння, сон і гіпноз, — це свідоцтва можливості швидкого переходу живого організму з духовного (віртуального) в матеріальний (реальний) світ і навпаки. Життя — це тимчасове утримання рівноваги коливань між цими двома світами живої істоти завдяки різноманітності…

3. Пізнати Бога (Істину) остаточно неможливо через природне роздвоєння — принциповий агностицизм. Чим глибше наука пізнаватиме матеріальне, тим більше вона знищуватиме в нім духовне. Поглиблення в пізнанні духовного, неминуче приведе до знищення в нім матеріального. Це відповідь на друге філософське питання — чи пізнаваний світ? Так що, без віри жити неможливо. «Бо віра то підстава сподіваного, доказ небаченого.(Євр. 11:1)». Віра є необхідним елементом сталого розвитку, який дозволяє в деталях долати принциповий агностицизм. Наука зайнята розвінчанням божественності, а Бог зосереджений переважно в Непізнанному, тобто в темній матерії і темній енергії. «Видиме тимчасово, а усе невидиме — вічно«. (2 Кор. 4: 18) Прагнення пізнати Істину — це Любов. При цьому, як зауважив Гете: «Прагнення до Істини — прекрасніше за володіння Нею».

4. Бог цілком міститься в нас і в нашій підсвідомості: «…більший бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі» (1 Іоан 4:4). Він невидимий і мовчазний. Про існування Бога можна судити по знаннях, що відкрилися нам : «Бо немає нічого сокровенного, що не відкрилося б, і таємного, що не явилося б«. (Мф. 10: 26) Бог ніколи нічого прямо не стверджує і прямо не діє. Цим зайнята наука. Бог спілкується з нами через Музику, парадоксальні іномовлення, що викликають сумніви. Сумніви, практика та віра — двигуни науки.

5. Друга з 10-х Заповідей Божих в повному виді повинна свідчити: «Не створи з себе і для себе кумира«. Будьте сумлінними насамперед перед самим собою, а значить справедливими. Совість — це дріб, в чисельнику: сума вимог, що пред’являються до себе, а в знаменнику — до інших, помножена на кількість людей вашого оточення. Тому будь-яка влада апріорі — безсоромна за визначенням. В Бога можна не вірити, якщо бути сумлінним. Але, без віри жити неможливо, бо «Ми ходимо вірою, а не баченням» (2 Кор.5: 7). Вищою нагородою кожного з нас мають бути дане нам від Бога Ім’я, а не ступені й звання, дані владою, що розділяє усіх і уся.

6. Засадничими в процесі пізнання трьох іпостасей Бога є, універсальні для усіх і всього: Символи віри (пп. 1-5), музика, математика й діалектика. Блаженні «убогі духом і знаннями», бо завжди жадають насититися. Для них конструктивна критика — поживне  середовище. Неконструктивна критика, псевдонаука, і безвір’я, — від лукавого. Істина затверджується практикою, а не нагородами, посадами, ступенями і званнями. «Істина є дочка часу, а не авторитетів» (Ф. Бекон). Внутрішня незалежність будь-якого креативного діяча міститься в його самоповазі й самоприниженні: «Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя» (Ін. 12:25). Пам’ятайте, що гординя — найбільший гріх, всі інші — похідні. Христос хресною смертю потоптав гординю і тому воскрес.

7. Шукайте Істину в першоджерелах, але дотримуйтеся презумпції їх невинності. Бо, як говорив, мудрець Давньої Греції, скіф Анахарсіс: «Давати перевагу істині законів природи над істиною людського закону — є основна ознака мудрості«. Пам’ятайте: «Те, що шукає людина досконала, знаходиться усередині нього, те, що шукає недосконала, знаходиться поза нею» (Конфуцій). Не шукайте помилки у Геніїв, а шукайте їх у себе. Пошук Істини — це завжди надзавдання, яке неможливо вирішити без віри в себе й без використання крізної дії, тобто без переходу від питання до питання.

8. «Методика важливіша за відкриття«. (Л. Ландау), а теорія, що розвивається з єдиного принципу, важливіша за аксіоматичний підхід. Сумніви і правильно поставлені питання — основа створення нових методик і теорій. Краса один з критеріїв Істини, бо гармонія — не терпить фальші. Ніхто так не просуває розвиток, як Генії — посланці Божі і друзі парадоксів. Вони легко переходять з віртуального в матеріальний світ і навпаки. Генії вміють швидко сконцентрувати свідомість і увійти в резонанс із власними коливаннями досліджуваного предмета. Тому Пушкін писав, що «Геній з першого погляду визначає істину» і попереджав, що «Геній і злодійство — дві речі несумісні».

9. Ноосфера В. Вернадського може не відбутися через відсутність інституту глобальної Совісті Землі. Розум Людства не протверезили ні світові війни, ні аварії на АЕС в Чорнобилі (1986 р.) і Фокусимі (2011 р.). Ядерна зброя зберігається для 30-кратного знищення цивілізації?!. Катастрофічно росте народонаселення Землі і знищується різноманітність флори і фауни, як основа життя на Землі. Без покаяння перед Богом (Природою), без віри в самих себе, нам не вижити. І «…не прийде Царство Боже примітним чином, і не скажуть: ось, воно тут, або ось, там. Бо Царство Боже усередині вас є«. (Лк. 17: 21)

10. Пам’ятаємо про те, що з життя ще ніхто, крім Христа, не вибрався живим, бо «Усі ми сидимо в стічній канаві, хоча деякі з нас дивляться на зірки» (О. Уайльд).

Комментарии запрещены.