1. Цей сайт створений з метою ознайомлення світової громадськості з ходом нових наукових досліджень головним чином пов’язаних з життям і творчістю Гомера. Включення в назву сайту Атлантиди викликане тим, що основним джерелом відомостей про Атлантиду та її загибель виявився рід Гомера. Члени роду Таргітая, прапрадіда Гомера, вважали себе нащадками атлантів і передавали відомості про неї з покоління у покоління. Крім того, Гомер провів 7 років у Єгипті в пошуках відомостей про Атлантиду. Так що, сьогодні можна зі слів Гомера стверджувати, що Атлантида знаходилася в Криму в районі Євпаторії. Вона загинула в результаті вибуху вулкану Санторін, причому місце й дата вибуху, зазначені Гомером, збігаються з островом Фера (нині Тера) і з датою (1450±100 р. до н.е.), що встановлена вченими на основі радіовуглецевого аналізу. Про розгадку таїни Атлантиди читайте в моїй книзі “Апокрифологія історії Атлантиди”.
Атлантиду змило гігантське цунамі й, імовірно, все це супроводжувалося наймогутнішим землетрусом. Гомер пише, що жерці заздалегідь передбачили загибель Атлантиди й 10 родинам на 10 кораблях удалося врятуватися, пересилитися на Кінбурнську косу. Потім вони заснували місто на території Табірного поля нинішнього міста Миколаєва (Україна). Про розкопки цього міста (назване «Диким Садом» по місцю його розташування), яке Гомер назвав Алібантом («Філа покійних»), читайте в розділі «Атлантида». Гомер назвав його містом мертвих і з цієї причини розмістив тут Аїд. І знов-таки радіовуглецевий аналіз артефактів з поселення «Дикий Сад» підтвердив (XIII-IX вв. до н.е.), що це місто таки існувало за два століття до народження тут Гомера.
Відправним моментом для досліджень автора були відкриття, зроблені Генріхом Шліманом (1822-1890). Як тільки Г. Шліман повірив Гомерові, відразу він знайшов Трою там, де її ніхто не шукав. Російський академік К.М. Бер в 1877 р. писав про те, що Одіссей плавав у Чорному, а не в Середземному морі. Він указав на Балаклаву, як на бухту Листригонів і відзначив, що Скілла й Харібда перебували в протоці Босфор. Нарешті, відомий енциклопедист Олексій Лосєв написав першу, близьку до реальності, біографію Гомера в середині минулого століття. На основі текстологічного аналізу, у ній він указав на дві найважливіші обставини. По-перше, на те, що час життя Гомера більше раннє, ніж прийнято вважати (VII ст. замість IX ст.). По-друге, вказав на те, що Гомер є іманентним автором. Це означає, що всі відомості про нього можна черпати з його творів. Однак при цьому О.Ф. Лосєв не вказав, як реалізувати цю властивість на ділі.
В 2001 р. у Миколаєві була видана моя книга «Гомер. Іманентна біографія (Тези)». В основу її покладена віра, у першу чергу, в те, що всі події, описані в плаванні Одіссея, носять не тільки історичний, але й автобіографічний характер. Саме по собі ім’я «Одіссей» має алегоричний переклад «Це я». Всі інші реалії плавання теж були прикриті такого ж роду іномовними сказаннями, які, як відомо, становлять суть і зміст міфологічного жанру, альтернативи якому в той час не було. Наприклад, місто Ітака має алегоричний переклад «Моє житло». Тим часом, через пряме прочитання текстів сьогодні на острові Ітака шукають будинок Одіссея.
У цій книзі відновлений ітенерарій плавання Одіссея і як нагорода за це в 1984 р. був виявлений у краєзнавчому музеї м. Батумі золотий юнак-світильник, описаний Гомером в Одіссеї. Саме в м. Батумі перебувала Схерія, в палаці Алкіноя якого стояли такі юнаки-світильники. Гомер виявився гранично точним в описі подорожі Одіссея. Він дав реперні вказівки, по яких можна розрахувати реальну швидкість плавання кораблів у той час. Наприклад, за 5 днів його кораблі добралися від Криту до Олександрії Єгипетської. Звідси йому було досить указати час або число днів плавання від одного об’єкта до іншого, щоб можна було його знайти в радіусі від висхідного об’єкта. Більше того, деякі об’єкти він постачав такими епітетами, яким просто неможливо знайти альтернативи. Наприклад, острів Еола він назвав «плавучим». Острів Зміїний і нині перебуває на мілководному шельфі поблизу гірла Дунаю й, коли води ріки спрямовуються до нього, то створюється повне враження того, що острів пливе.
Ключовою з’явилася вказівка на те, що плин у Босфорі під час плавання Одіссея був зворотнім нинішньому, тобто з Середземного моря в Чорне. Саме ця обставина привела до утворення гігантської Харибди («виру»), яка сьогодні не спостерігається. Мені, як фахівцеві, нічого не залишалося, як підтвердити експериментально, у домашніх умовах на дрібній воді, вказівки Гомера й знайти реальне місце розташування виру в протоці. Насправді, тут потрібно провести більш масштабний експеримент, у якому можна було б вивчити автоколивальний процес, що виникав під час циклічної дії Харибди, який описано досить точно Гомером в «Одіссеї». Детально про це йдеться в останній моїй книзі “Де плавав Одіссей? (реальні докази)”. Але це зробити не просто, оскільки мова йде про інфразвуковий автоколивальний процес. Загалом кажучи, доказів правоти Гомера зібрано так багато, що їх самих по собі досить, щоб відкинути всі сумніви про вигадку. Але, тези в науковому плані не можуть замінити собою докладні наукові дослідження. Хоча вже на рівні їхнього створення вдалося з’ясувати хронологію, якою користувався Гомер (657-581 рр. до н.е.), і відновити 8 основних етапів його життя із установленням точних місць і міст, де він жив, а також дат народження й сконання. Про це детально йдеться в моїй книзі “10 випусків Апокрифології історії України”.
Викладене вище, говорить про те, що, облік іншомовності в описі подій у працях Гомера, вимагає поставитися до них в науковому плані зовсім по-іншому, ніж як до вивчення міфології. Тут необхідний допитливий текстологічний аналіз із виділенням різного роду ознак, з наступним системним аналізом і зіставленням з реальними об’єктами. Це дозволить в остаточному підсумку створити коментоване видання творів Гомера, як це зроблено, наприклад, для «Історії» Геродота. До рішення цього завдання я приступив в 2007 р., намагаючись написати книгу «Гомер. Іманентна біографія», 1-й том якої повинен був присвячений «Аналізу текстів», а другий – «Реаліям життя». Для цієї мети була розроблена система індексації різного роду ознак так, щоб їх легко можна було відшукати в давньогрецькому першоджерелі. По великому рахунку саме із цього повинна була б початися літературознавча наука про Гомера, адже цього немає дотепер?! Зокрема, були складені таблиці біографічних, часових, географічних, геофізичних, етнічних, астрономічних, стосовно до кораблів і символічних (імена й назви) ознак. Після складання таблиць символічних ознак в 2007 р., в них стали читатися сховані тексти автобіографічного змісту. Це радикально змінило початкову постановку завдання, тому що в цьому випадку стало необхідно писати вже, як мінімум, тритомну книгу «Гомер. Автобіографія». У ній 2-й том повинен бути відведений схованим віршам, як цілком самостійному розділу Автобіографії.
З’ясовано, що Гомер не підписував жоден свій добуток тому, що в будь-якому навіть найменшому гімні втримувалися автобіографічні відомості в схованих віршах, що захищають його авторські права. Виявилося, що Гесіода не існувало, тому що це був грецький псевдонім Гомера, варвара за своїм походженням. «Аргонавтика» Аполлона Родоського є чистим плагіатом. На щастя, він просто приписав собі авторство й не торкнувся текстів, у яких утримуються сховані вірші Гомера. Як відомо, відомості про Атлантиду, поміщені в «Діалогах» Платона (427-347 рр. до н.е.) «Критій» та «Тімей», дісталися йому від його предка Солона (635-559 рр. до н.е.). Отож виявилося, що в них теж утримуються сховані вірші Гомера і його сина Телемаха-Анахарсиса (620 – 513 рр. до н.е.), з яких видно, що Солон зажадав від Анахарсиса забрати із цих відомостей ім’я Гомера, як автора. Крім того, він змусив змінити тимчасові й просторові масштаби Криму, щоб не була пізнавана в них Кіммерія-Скіфія.
Тим, хто критично буде ставитися до автора й розміщення тут на сайті, присвяченому Атлантиді й Гомеру, матеріалів по дослідженню «Слова о полку Ігоревім» Кирила Туровського (1101-1208), «Слова про Закон і Благодать» Іларіона-Никона (997-1088), життю й творчості О.С. Пушкіна (1799-1837), відповім наступне. Насамперед через те, що всі вони зв’язані між собою, як і з Біблією, іншомовністю, яка містить в собі приховану інформацію. Помічу, що у світовій літературі немає іншого джерела, що розшифровує код доступу до схованих віршів, крім «Слова о полку Ігоревім». Без цього коду мені не вдалося б достукатися до схованих віршів у Старому і Новому Заповіті й у творах Гомера. Вони попросту залишилися б непоміченими. І те, що мені довелось охопити це все разом і зв’язати воєдино – це не інакше, як Боже провидіння. Іншого пояснення, як науковець, вибачте, не можу знайти. Заявляю відкрито, що не є дипломованим філологом й, проте, це не перешкодило мені системно, як інженерові й ученому, підійти до розробки нового напрямку у філології, тобто до читання схованих віршів у стародавніх текстах за правилами, відмінним від читання відкритих текстів. Помічу, що Гомер у схованих віршах остаточно підтвердив багато припущень, з висловлених мною в книзі «Гомер. Іманентна біографія», коли я ще не мав уявлення про них. Так, наприклад, у книзі прочитані сховані вірші в тексті, записаному на так називаному камені Мастора, знайденому Скадовським на острові Березань в 1900 р. У ньому зазначені дати народження й сконання Гомера. Отож, Гомер у схованих віршах «Одіссеї» прямо вказав на те, що цей лапідарний пам’ятник він виготовив сам і доручив дату своєї кончини поставити синові Телемаху (Анахарсісу), який володів технікою складання схованих віршів.
Ще одним Божим провидінням стало відкриття мною в серпні 2012 р. схованих віршів у написах більш, ніж в 1000 лапідарних пам’ятників, знайдених археологами протягом останніх 200 років в Північному Причорномор’ї. Підготовлено дві наукові статті на цю тему: «Лист Ахілла на свинцевій пластині, знайденої на острові Березань» й «Пантеон схованих віршів Гомера п’яти лапідарних пам’ятників острова Березань». Сьогодні готується до видання книга багатотомне видання “Апокрифології історії України” по трьом розділам історії «Автографи Арістея Проконнеського, Гомера, Ахілла, Гіла-Скіфа й Телемаха-Анахарсиса в 1072 написах Північного Причорномор’я (Довідник схованих текстів написів)». Усього знайдено автографів: 23 – Арістея Проконнеського (734-640); 477 – Гомера (657-581); 89 – Ахілла (657-609); 61 – Гіла-Скіфа (638-582) і 422 – Телемаха-Анахарсіса (620-513). Дати, наведені в схованих віршах лапідарних написів й епосах Гомера, збігаються з точністю до одного дня. Сподіваюся, що з публікації цієї книги, почнеться верифікація, як історичних особистостей, не тільки Гомера, але й усього його роду Таргітая.
На останок зауважу, що ці дослідження були б зовсім неможливі, якби до цього часу давньогрецькі тексти не були б зібрані з численних першоджерел, оцифровані й розміщені на сайті http://www.perseus.tufts.edu. Останні 4 роки робота ведеться над циклічним удосконаленням читання близько 4900 схованих віршів Гомера, з поступовим наближенням до авторського задуму. У схованих віршах гімну «До Аполлона» є попередження про те, що він і його Муза проклянуть того, хто невірно передасть зміст схованих віршів. Потрібно сказати, що читання схованих віршів є досить непростим завданням, але їхнє виявлення радикально змінює весь порядок денний гомерівського питання й робить його рішення цілком реальним. Серпень, 2012 р.
2. Довготривалий термін роботи над означенною темою завершився створенням нової історичної науки – апокрифології. На початку 2017 р. видано науково-популярні 10 випусків “Апокрифології історії України“: http://homerandatlantis.com/?p=4111&lang=UK Квітень 2017 р.
Контак з Автором: E-mail: [email protected]