10 Заповідей філософії динамічного дуалізму

1. Безглуздо думати, що ми розумніші за Бога (Природи), але ще безглуздіше думати, що Бога немає. 10 Заповідей, даних Мойсею, – це Закони Божі, які діють в соціальному середовищі подібно бумерангу: “Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки”. (Мт 7:12). Віра в Бога – суто особисте і самодостатня справа: “Бо Царство Боже всередині вас є” (Лк. 17:21). У Бога немає ні намісників, ні посередників на Землі. Христос, як людина, був розп’ятий за посередництво і Воскрес, як Син Божий. Серед 12-ти будь-яких наставників віри: 10-й буде Петром, 11-й – Іудою, 12-й – Фомою, а 13-й -Павлом. Так що, віра це індівідуальне, а релігія – суспільне явище.

2. Бог – це Істина, Совість і Любов. Бог – не диктатор. Він коливається, сумнівається, і через те завжди парадоксальний і справедливий. Він спочатку розділив Себе на дві рівноправні частини: Духовну і Матеріальну, жодна з яких не може бути ні первинною, ні визначальною (Перше філософське питання, що є первинним: Матерія або Дух? – дурне питання). Головною умовою їх існування скрізь і у всьому являється постійний перехід однієї частини в іншу. Вічний рух (Святий Дух) – це третя іпостась Бога, яку учені назвали Часом або Частотою коливань. Тому все в Природі розвивається циклічно: “Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом: час родитись і час помирати…” (Ек. 3: 1-2). Зачаття і Воскресіння Христа, Віфлеємська зірка (НЛО), Ходіння по водах, Преображення, Вознесіння, сон і гіпноз, – це свідоцтва можливості швидкого переходу живого організму з духовного (віртуального) в матеріальний (реальний) світ і навпаки. Життя – це тимчасове утримання рівноваги коливань між цими двома світами живої істоти завдяки різноманітності. В такому випадку в будь-який субстанції має виконуватися принцип додатковості, відкритий Н. Бором: Матерія Х Дух = const! Він фактично фіксує внутрішні умови переходу частин комплексу Матерія-Дух одного в іншій та є новим формулюванням першого філософського запитання.

3. Друге філософське запитання стосується того: чи можна пізнати Природу подвійного комплексу Матерія-Дух як таку? Тут вже діє принцип невизначеності В. Гейзенберга: ∆ Матерія Х ∆ Дух = const! Він фіксує принципову неможливість визначення комплексу Матерія-Дух тому що, чим глибше ми будемо пізнавати       ∆ Духа, тим більше ми будемо знищувати в цьому комплексі ∆ Матерії й навпаки. Тобто в цьому випадку ми наштовхнулися на принциповий агностицизм, в якому одначе можна заглиблюватися скільки завгодно у вивченні кожної частини комплексу окремо, але похибка у набутих знаннях про комплекс Матерія-Дух буде зростати. От саме це й призводить до того, що за всім цим може стояти Бог, як Абсолютна істина, без віри в Якого заглибитися в пізнання саме комплексу Матерії-Дух неможливо. Так що, без віри жити неможливо. “Бо віра то підстава сподіваного, доказ небаченого.(Євр. 11:1)”. Віра є необхідним елементом сталого розвитку, який дозволяє в деталях долати принциповий агоностицизм. Наука зайнята розвінчанням божественності, а Бог зосереджений переважно в Непізнанному, тобто в темній матерії і темній енергії. “Видиме тимчасово, а усе невидиме – вічно“. (2 Кор. 4: 18) Прагнення пізнати Істину – це Любов. При цьому, як зауважив Гете: “Прагнення до Істини – прекрасніше за володіння Нею”.

4. Бог цілком міститься в нас і в нашій підсвідомості: “…більший бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі” (1 Іоан 4:4). Він невидимий і мовчазний. Про існування Бога можна судити по знаннях, що відкрилися нам : “Бо немає нічого сокровенного, що не відкрилося б, і таємного, що не явилося б“. (Мф. 10: 26) Бог ніколи нічого прямо не стверджує і прямо не діє. Цим зайнята наука. Бог спілкується з нами через Музику, парадоксальні іномовлення, що викликають сумніви. Сумніви, практика та віра – двигуни науки.

5. Друга з 10-х Заповідей Божих в повному виді повинна свідчити: “Не створи з себе і для себе кумира“. Будьте сумлінними насамперед перед самим собою, а значить справедливими. Совість – це дріб, в чисельнику: сума вимог, що пред’являються до себе, а в знаменнику – до інших, помножена на кількість людей вашого оточення. Тому будь-яка влада апріорі – безсоромна за визначенням. В Бога можна не вірити, якщо бути сумлінним. Але, без віри жити неможливо, бо “Ми ходимо вірою, а не баченням” (2 Кор.5: 7). Вищою нагородою кожного з нас мають бути дане нам від Бога Ім’я, а не ступені й звання, дані владою, що розділяє всіх і усе.

6. Засадничими в процесі пізнання трьох іпостасей Бога є, універсальні для всіх і всього: Символи віри (пп. 1-5), музика, математика й діалектика. Блаженні “убогі духом і знаннями”, бо завжди жадають насититися. Для них конструктивна критика – поживне  середовище. Неконструктивна критика, псевдонаука, брехня і безвір’я, – від лукавого. Істина затверджується практикою, а не нагородами, посадами, ступенями і званнями. “Істина є дочка часу, а не авторитетів” (Ф. Бекон). Внутрішня незалежність будь-якого креативного діяча міститься в його самоповазі й самоприниженні: “Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя” (Ін. 12:25). Пам’ятайте, що гординя – найбільший гріх, всі інші – похідні. Христос хресною смертю потоптав гординю і тому воскрес.

7. Шукайте Істину в першоджерелах, але дотримуйтеся презумпції їх невинності. Бо, як говорив, мудрець Давньої Греції, скіф Анахарсіс: “Давати перевагу істині законів природи над істиною людського закону – є основна ознака мудрості“. Пам’ятайте: “Те, що шукає людина досконала, знаходиться усередині нього, те, що шукає недосконала, знаходиться поза нею” (Конфуцій). Не шукайте помилки у Геніїв, а шукайте їх у себе. Пошук Істини – це завжди надзавдання, яке неможливо вирішити без віри в себе й без використання крізної дії, тобто без переходу від запитання до запитання.

8. “Методика важливіша за відкриття“. (Л. Ландау), а теорія, що розвивається з єдиного принципу, важливіша за аксіоматичний підхід. Сумніви і правильно поставлені запитання – основа створення нових методик і теорій. Не Краса врятує світ, а Гармонія (Совість), бо саме вона не терпить фальші. Ніхто так не просуває розвиток, як Генії – посланці Божі і друзі парадоксів. Вони легко переходять з віртуального в матеріальний світ і навпаки. Генії вміють швидко сконцентрувати свідомість і увійти в резонанс із власними коливаннями досліджуємого предмета. Тому Пушкін писав, що “Геній з першого погляду визначає істину” і попереджав, що “Геній і злодійство – дві речі несумісні”.

9. Ноосфера В. Вернадського може не відбутися через відсутність інституту глобальної Совісті Землі. Розум Людства не протверезили ні світові війни, ні аварії на АЕС в Чорнобилі (1986 р.) і Фокусимі (2011 р.). Ядерна зброя зберігається для 30-кратного знищення цивілізації?!. Катастрофічно росте народонаселення Землі і знищується різноманітність флори і фауни, як основа життя на Землі. Без покаяння перед Богом (Природою), без віри в самих себе, нам не вижити. І “…не прийде Царство Боже примітним чином, і не скажуть: ось, воно тут, або ось, там. Бо Царство Боже усередині вас є“. (Лк. 17: 21)

10. Пам’ятаємо про те, що з життя ще ніхто, крім Христа, не вибрався живим, бо “Усі ми сидимо в стічній канаві, хоча деякі з нас дивляться на зірки” (О. Уайльд).

Comments are closed.