Гомер – наш земляк!

_18

                                                                    “Просіть і буде вам дано, шукайте                                                                          і знайдете, стукайте і відчинять вам…”.     

(Від Матвія 7:7)

Розумію, що подібна заява у будь-якої мало мальськи культурної людини викликає не те, що здивування, а навіть шок. Всім відомо, що класично 7, а насправді близько 20-ти, міст Стародавньої Греції сперечалися про те, що Гомер був їх вихідцем. Якщо до цього я ще додам, що Гомер народився 14 вересня 657 р. до н.е., ймовірно, в місті Борисфен або Борисфеніди, яке знаходилося на території нинішнього суднозаводу ім.61-го комунара, а помер 18 липня або 15 серпня 581 р. до н.е. і похований на острові Березань, то мене, звичайно ж, вважатимуть божевільним. Звідки така точність і чи можливо це взагалі встановити через 2600 років ?!

Геракліт казав: “Той, хто не сподівається знайти, не знайде, бо без надії не можна вистежити і наздогнати”. Варто було Г. Шліману повірити Гомеру і Троя була знайдена там, де її ніхто не шукав. Точно також і я, повіривши Гомеру, через 21 рік досліджень, написав першу його біографію. Сьогодні у видавництві “Атолл” вийшла моя невелика книжка “ГОМЕР. Іманентна біографія” (88 стор.), Яка названа тезами великої книжки “Кіммерійсько-скіфська історія Миколаївського краю України і іманентна біографія Гомеру” (бл. 800 стр.), З якої і взяті деякі, найбільш важливі розділи в скороченому вигляді. Це зроблено в основному для наукової апробації занадто сенсаційних результатів, знайдених мною в ході більш, ніж 20-ти років роботи над книгою, конструктивна критика якої, сподіваюся, допоможе виправити можливі помилки, неточності й просто помилки – занадто складний вихідний матеріал, який не може бути подоланий однією людиною.

Хочу особливо підкреслити, що ми не завжди справедливо оцінюємо наш час. Ще років 10 тому видання подібної книги без наукової рецензії вельми відомих вчених просто було б неможливо. Сьогодні це стало реальністю і невеликий тираж книги використовується в основному для подальшої наукової апробації. Книга послана Президенту АН України Б.Є. Патону з проханням вказати додаткові адресати, крім Інституту археології АН і Академії мистецтв України, яким я вже її направив. Взагалі кажучи, це типово європейський, заявочний підхід, коли ви можете опублікувати будь-який твір або заявити будь-який винахід, нехай навіть і вічний двигун, але, якщо вони залишаться незапитаними згодом, то це і буде їх оцінкою реальним життям, а не запроваджена ще недавно у нас заборона декількох, нехай і загальновизнаних метрів.

Зазвичай на презентації прийнято дарувати книгу, що вийшла. В цьому випадку мені довелося її подарувати заздалегідь, щоб обмежене коло запрошених людей могло заздалегідь ознайомитися з нею. Презентацію було приурочено до 2658 річниці з дня народження Гомера для того, щоб миколаївці, земляки Гомера, почали звикати до того, що він був кіммерійським царем. Оскільки Гомер народився на нашій землі за 100 років до заснування Ольвії, то місто Борисфен або Борисфеніда напевно було кіммерійським, а не грецьким. Першими наші землі почали відвідувати фінікійці, вони й то і привезли сюди на кораблі з Сидону (нині Сайда), тобто з Фінікії, мати Гомера, яка була грекинею. Взагалі кажучи, “блаженні не бачили й увірували!”. Потрібно зізнатися, що за 21 рік мовчазної роботи над цією темою я настільки звик до вищесказаного, що став просто забувати про необхідність постійної готовності до роз’яснення того, що і як виявлено і на базі яких фактичних матеріалів. Оскільки рамки газетної статті не дозволяють скільки-небудь послідовно розгорнути це, обмежуся самими короткими відомостями, виключно для задоволення цікавості спраглих дізнатися як же все-таки була розкрита настільки древня таємниця і наскільки можна взагалі цьому довіряти.

Спочатку мною було задумано написання книги “Одіссей, Аргонавти і Чорне море”, в основу якої було покладено текстологічний аналіз “Одіссеї” Гомера з метою послідовного з’ясування маршруту плавання Одіссея і де ж все-таки він проходив в Середземному морі, як прийнято сьогодні вважати на заході, або в Чорному морі, як вважав ще в XIX в. наш академік К.М. Бер? Для цього був зібраний величезний матеріал і здійснена в 1984-1985 рр. звірка місць з описом Гомера. В ході цієї звірки в Батумі, де за моїми припущеннями перебувала Схерія, в краєзнавчому музеї була виявлено фото золотого юнака, описаного Гомером, що стояли в палаці Алкіноя і Арети. Це було першим археологічним підтвердженням, висловлених припущень. Сьогодні можна вже впевнено говорити про те, що, якщо послідовно враховувати всі без винятку ознаки, наявні в “Одіссеї”, то альтернативи плавання його в Чорному морі просто не існує. Ця обставина дає можливість стверджувати, що острів Ея, де жила Кірка, це острів Березань, а Аїд, куди плавав Одіссей за порадою до Тіресія, це півострів, на якому нині знаходиться Миколаїв. Говорячи про царство мертвих Аїді, Гомер в “Одіссеї” (XI, 14) писав: “Там народ і місто людей Кіммерійських…”. Є ще ряд доказів цьому, серед яких слід назвати найдавнішу згадку про наявність двох міст на нашому півострові, обтічних річкою Океан (в даному випадку це річка Інгул або Стікс в Аїді, як рукав річки Океан або Дніпра), яке наведене в описі Гомером щита Ахіллу – вірші 490-607 XVIII-й пісні “Іліади”.

Паралельно з цим велося розслідування справжнього сенсу імені Гомер і зіставлення його з біблійним Гомером, старшим сином Яфета і онуком Ноя. З’ясувалося, що з давньоєврейської мови це ім’я перекладається, як “Досконалий” і вживалося, як епонім кіммерійського племені. В результаті складання родоводу від Адама до Христа на основі записів Нового Завіту було з’ясовано, що біблійний Гомер жив у XIX ст. до н. е., а це значить, що поет Гомер міг його використовувати для себе, як позначення свого кіммерійського походження. Разом з тим, він навмисно приховував своє “варварське” походження тим, що це ім’я, давньогрецькою мовою перекладається, як “сліпий” або “заручник”. А щоб читачі зробили “правильний” вибір, він в міфі про Аргонавтів провидця Фінея, а в “Одіссеї” провісника Тіресія і співака Демодока зобразив сліпими.

Найважливішим припущенням було те, що Гомер, будучи родоначальником давньогрецької хронології, яка вела свій відлік від 1-ї Олімпіади (нині це 776 р. до н.е..), вирішив як би зафіксувати свій рік, місяць і день народження, відраховуючи його від 1-ї Олімпіади числом рядків “Одіссеї” до ключових слів в останній пісні “Я народився в Алібанті” (це додаткове зазначення на Миколаїв, де Гомер розмістив Аїд зі Стіксом, бо основа слова Алібант може перекладатися, як “філа (плем’я) покійних”, або як Алібас -“мрець”,”річка мертвих Стікс”, або Інгул). Цим можна пояснити такий значний обсяг його поем. Точно також в “Іліаді” був зафіксований день, місяць і рік початку Троянської війни. Раніше вже В.А. Жуковський при перекладі “Одіссеї” показав, що весь твір ділиться ключовими словами на 40 днів оповіді. Мені вдалося довести, що на 40 днів ділиться розповідь і в “Іліаді”, а початок кожного з днів в обох випадках доводилося на 14 вересня, тобто на день народження Гомера. З’ясувалося, що 40 днів були поминальними тільки у скіфів і, ймовірно, у кіммерійців. А це навело на думку, що “Іліаду” він присвятив матері-грекині, яка померла раніше батька, а “Одіссею” – батькові, кіммерійцю за походженням. Це ясно також і з опису грецького світу в “Іліаді” та кіммерійського в “Одіссеї”. Після того, як були встановлені точні дати дій, одна з них знайшла підтвердження в описі Гомером сонячного затемнення 30 вересня 610 р. до н.е., позначеного наукою. Так було отримано підтвердження абсолютної хронології, встановленої на основі текстологічного аналізу. Але це ще не все. Абсолютно ті ж дати народження Гомера були отримані з іншого матеріального джерела, яким є камінь з епітафією, знайдений в 1900 р. Скадовським на острові Березань і розшифрованої в наш час відомим епіографом В.П. Яйленко. Після того, як я дошифрував цю епітафію виключно тільки в тих, що читаються буквах, то з’ясувалося наступне. По-перше, що епітафія присвячена Гомеру. По-друге, ще раз була підтверджена дата народження, а також визначена й дата його смерті від рук власного сина Телегона-Савлія. Інше додаткове підтвердження зазначеної хронології знайшлося з розшифровки семіотики золотій скіфській пекторалі, знайденої нашим земляком Б.М. Мозолевським, в результаті подальшого розвитку ідей, висловлених Д.Раевскім і М.Русяевої. Пектораль є ще і підтвердженням кіммерійсько-скіфського походження Гомера, тому що з центральної композиції, на якій Атей (429-339 рр. до н. е.) тримає золоте руно разом з Гомером (657-581 рр. до н.е.) слідує, що він був його нащадком в 6-му коліні. На основі записів, зроблених у нас батьком історії Геродотом з’ясовано, що Гомер мав скіфське ім’я Гнура, як скорочене від імені Гнурімос, тобто “Знаменитий”. Пророками у своїй вітчизні з давніх часів ми завжди визнавали своїх геніїв тільки після того, як їх вбивали.

Таким чином, якщо врахувати, що є кілька різних джерел і вказівок на місце розташування кіммерійського міста, де народився Гомер, і взяти до уваги, що хронологія життя Гомера отримує перехресне підтвердження з різних, не тільки письмових, але і матеріальних джерел, то цілком зрозуміло, що ми маємо тут справу не тільки і не стільки з гіпотезами, скільки з науковими фактами, які, як відомо, річ уперта.

Якось недавно дочка моя, Лада, ознайомившись з моїми дослідженнями, запитала у мене: чому це за все 2600 років після Гомера нікому нічого так і не вдалося встановити про нього і чому, начебто, це вдалося зробити мені? Тоді я їй відповів, що, напевно прийшов час “збирати каміння” і потім на все є воля Божа. Сьогодні можна до цього додати, що Гомер не дарма заповідав нам любити свою землю, ось що писав він про це в “Одіссеї” (IX, 34-36):

Кращого-бо за вітчизну нічого немає і за рідних.
Наших, хоч би довелося і в заможному домі нам жити
Та у чужій стороні, од вітчизни далеко й від рідних“.

Нарешті, як сказано в Біблії: “Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам…”.

Анатолій Золотухін,

газета “Вечерний Миколаїв” 15 вересня 2001 р.

Comments are closed.