Фрагмент скіфської пекторалі, IV в. до н.е.Пам’яті археологів В.В. Назарова й В.В. Крапивиної!

14 вересня 2013 року, у день 224-річчя нашого міста, Гомеру виконується 2670 років! Уперше в новій історії європейської цивілізації день народження Гомера на його батьківщині був відзначений 12 років тому в нас у місті Миколаєві 14 вересня2001 р. у Центральній міській бібліотеці ім. М.Л. Кропивницького. Приводом для цього послужила презентація моєї книги «Гомер. Іманентна біографія», видавництво «АТОЛ», Миколаїв, 2001 р. За мотивами цієї події в 2002 р. Миколаївською державною телерадіокомпанією був створений фільм «Терра Інкогніта» (автор О.О. Митрофанов), нагороджений премією міжнародного кінофестивалю. У книзі було висловлене припущення про те, що Гомер був по батькові кіммерійцем і народився 14 вересня 657 р. (тут і нижче маються на увазі рр. до н.е.) у м. Ольвії-1. Місто розташовувалося на Табірному полі м. Миколаєва, поруч із археологічним пам’ятником «Дикий Сад». На основі даних Геродота відновлений родовід Гомера від Таргітая (VIII в. до н.е.) і до скіфського царя Атея (IV в. до н.е.). Наведено хронологію, якою користувався Гомер, визначені дати народження й кончини, виділені 8 основних періодів життя Гомера. З текстологічного аналізу «Одіссеї» випливало, що в 609 р. під час плавання Одіссея поверхневий плин у протоці Босфор був зворотнім нинішньому, через зниження рівня води в Чорному морі на 5-10 м(так називана Фанагорійська регресія). Експериментально було визначене місце розташування Харібди (великого «Виру»), грязьового вулкану Скілли й Планкти («скелі, що зіштовхуються»). При нинішньому плині із Чорного моря в Середземне таких великих вирів не виникає. Була визначена дислокація основних об’єктів плавання Одіссея: плавучий острів Еола (Змеїний), острів Ея (Березань), Аїд і місто народу кіммерійського (м. Миколаїв), бухта Лестригонів (м. Балаклава), острів  Огігський (Крим), Схерія (м. Батумі).

Як доказ гіпотези наведено було три артефакти. 1. Золота скіфська пектораль IV в. до н.е., знайдена нашим земляком Б.М. Мозолевським. Семіотичний аналіз сюжету показав, що вона виготовлена скіфським царем Атеєм, нащадком Гомера в 6-му коліні. У центрі композиції ліворуч Гомер, праворуч Атей, тримають золоте руно – символ скіфської влади. Цим підтверджений скіфський родовід Гомера. 2. Золота статуетка юнака-світильника з палацу Алкіноя, описана Гомером в «Одіссеї» (VII,100-103). Фото статуетки виявлено мною в Батумському краєзнавчому музеї в 1984 р., вона була знайдена за 9 років до того. Цим підтверджена дислокації Схерії в Батумі. 3. Найважливішим доказом був, так званий, камінь Мастора з написом, знайдений Скадовським на острові Березань в 1900 р. Основна частина відкритого тексту на камені була прочитана епіграфістом В.П. Яйленко. Мною були замінені 3 букви з 45, записані їм приблизно. Після реставрації в епітафії був прочитаний акротелевірш, із вказівкою дня й року народження й кончини Гомера. Самим Яйленко ця реставрація не була сприйнята, тому що науці тоді не були відомі випадки читання схованих віршів.

З моменту виходу книги «Гомер. Іманентна біографія» пройшло 12 років й у цей ювілейний рік я зобов’язаний відзвітуватися миколаївцям про результати моєї 33-літньої роботи з дослідження життя й творчості Гомера. У видавництві «Можливості Киммерии» в 2006 р. виданий переклад згаданої книги на англійську мову «Homer. The immanent biography». В 2005 р. у видавництві Ірини Гудим вийшло монографічне дослідження «Таємниці «Слова о полку Ігоревім». У ньому викладена методика складання схованих текстів і дані приклади їхньої присутності в ряді древніх мов. Без ключа читання схованих віршів, що розкрив в «Слові о полку Ігоревім» його автор Кирило Туровський (1101-1208), це завдання неможливо було б вирішити. «Слово» — єдине джерело по цьому питанню у світовій літературі. В 2007 р. мною було поставлене завдання — провести текстологічний аналіз першоджерел епосів і виділити в них різного роду ознаки, а потім зрівняти їх з реальною дійсністю. Загалом кажучи,  наука про Гомера повинна була б початися саме із цього аналізу. Його відсутність говорить лише про те, що творчість Гомера розглядається сьогодні не інакше, як міф, або вигадка. Через 6 років роботи, можу сказати, що Гомер виявився більш точним істориком, ніж Геродот і давньоруські літописці.

У травні 2007 р. мною були складені таблиці символічних ознак (імен і назв) в «Іліаді» й «Одіссеї». У них були виявлені сховані вірші, складені з п’яти імен або назв. Зокрема, в «Одіссеї» Гомер записав у схованих віршах про те, що так званий камінь Мастора він створив сам на острові Ея (Березань). І це був перший автограф, що мені вдалося виявити ще в 2001 р. У ньому він указав дату свого народження, а дату кончини доручив поставити синові Телемаху (Анахарсису). Цей камінь мати Гомера, Клімена, просила його виготовити й покласти їй у могилу за два роки до її смерті. Саме, там, на некрополі острова Березань, він і був знайдений Скадовським через 2508 років після виготовлення його Гомером. Загалом кажучи, у схованих віршах Гомером підтверджені практично всі припущення про маршрут плавання Одіссея, висловлені в книзі «Гомер. Іманентна біографія». Укажу на головне, з якого розходяться всі дослідники: куди поплив Одіссей після мису Малеї, і хто такі Лотофаги («Смачна їжа»)? Мною було висловлене припущення, що Гомер-Одіссей повернувся у своє місто Елай (нині м. Седдюльбахир) у входу в нинішню протоку Дарданелли, звідки він відправився в Чорне море. Гомер розшифрував у схованих віршах, Лотофаги, – це дружини моряків. Після довгої розлуки йому важко було відірвати своїх моряків від «смачної їжі» для подальшого плавання.

В результаті читання схованих віршів з’ясувалося, що Гесіода в природі не існувало – це псевдонім Гомера. Про поетичне змагання Гомера й Гесіода, в якому Гомер програв сам собі, як варвар «еллінові», потрібна окрема розповідь. «Аргонавтика» – це прямій плагіат Аполлонія Родосського. В ній читаються сховані автобіографічні вірші Гомера. Стало ясно чому Гомер жоден свій твір не підписував своїм ім’ям. У кожному, навіть найменшому гімні, є його автобіографічні сховані вірші. І виявилося, що це кращий спосіб захисту авторських прав. Знайдені також сховані вірші Телемаха-Анахарсиса в «Батрахоміомахії» («Війна мишей і жаб») і в «Діалогах» Платона «Критей» й «Тімей». В результаті виявилося, що ні Платон, ні Солон, не були авторами свідчень про Атлантиду. Основні відомості виходили від роду Таргітая (Арістея Проконесського й Гомера), всі члени якого вважали себе нащадками атлантів.

Особливо хочу підкреслити, що сховані вірші можна читати тільки в давньогрецьких текстах, у перекладах вони губляться. Основна проблема їхнього читання полягає в тому, що вони не мають прямого й твердого алгоритму, як у криптограмах. Імена в них часто заміняються датами народження, події теж датуються. Кожне нове датування вимагає статистичного підтвердження. Тільки багаторазове підтвердження дат може розглядатися твердо встановленим фактом. Гомер добре розумів всі труднощі прочитання схованих віршів і тому в заключному гімні «До Аполлона» попередив, що разом з Музою вони проклянуть того, хто невірно передасть їхній зміст. За 5 років досліджень текстів у базу даних про життя й творчість Гомера ввійшло 5000 схованих віршів. У підсумку іманентна біографія може вважатися автобіографією Гомера. Але, для запобігання прокльону Гомера, потрібна практика використання методики іншими дослідниками, як головного критерію наукової істини. А поки всі Вікіпедії миру починаються зі слів: «Про життя й особистість Гомера достовірно нічого не відомо».

В Історії є два головних судді: Археологи й Час.

Ця стаття невипадково присвячена двом чудовим Археологам, керівникам експедицій Інституту археології Національної АН України, відданих своїй нелегкій справі, що передчасно пішли від нас. Володимир Володимирович Назаров (1956-2004) присвятив життя дослідженню археологічних пам’ятників острова Березані, а Валентина Володимирівна Крапивина (1950-2013) – Ольвії (с. Парутіно). Це дві складові частини Історико-археологіч-ного пам’ятника «Ольвія» Національної АН України. Їхні дослідження мають пряме відношення до Гомеру, тому що він прожив 608 р. до н. е. на острові Березань у своєї сестри й Музи, Клеопатри, часто бував тут, і після її загибелі зі Скіфом добудовував Ольвію-2.

Що стосується Часу, то краще за Екклізіаста (3:1, 5) про нього ніхто не сказав: «Всьому свій час, і час усякої  речі під небом:…час розкидати камені, і час збирати камені».У ряді можливих доказів реальності існування міфічних особистостей, звичайно, археологічні артефакти посідають перше місце. І ніхто не буде заперечувати, що ще більш важливе місце займають артефакти з текстами, та ще й з підписами міфічних героїв. Але, по-перше, Гомер був надзвичайно популярним у свій час і він розумів, що явно їм підписані артефакти легко можуть стати предметом торгу. А, по-друге,- грекам була не цікава скіфська історія. Здається, що саме це зіграло вирішальну роль на шляху створення схованих текстів. У зв’язку із цим, за останній рік на предмет наявності в них схованих текстів мною досліджено 1072 лапідарних написів, знайдених археологами в Північному Причорномор’ї більш, ніж за 200 років. Зрозуміло, це всього лише частина з того, що зберігається в музеях і колекціях усього світу. Всі ці пам’ятники не мають ні конкретного датування, ні авторства. Частина імен у них взагалі не мала перекладу, тому що була складена для позначення потрібних дат. Але «час розкидання каменів» закінчився, всі вони без винятку містять дати створення й авторів, заради чого вони й створювалися. Сама по собі велика кількість розшифровок уже підтверджує дієвість розробленої методики читання схованих віршів.

В результаті після «збирання каменів» було виявлено: 23 автографа Арістея Проконнеського, 477 — Гомера, 89 — Ахілла, 61 — Скіфа й 422 — Анахарсиса. Сподіваюся, що після наукової апробації цієї роботи всі ці й інші міфологічні особистості з роду Гомера перейдуть у категорію історичних. Варто особливо підкреслити, що написи лапідарних пам’ятників є первинними відносно письмових джерел, які дійшли до нас після багаторазового переписування. Щодо цього, то вони є безцінними. Будучи автографами, вони повинні стати базисом для розшифровки всіх схованих текстів письмових давньогрецьких джерел.

З написів з’ясувалося, що засновник роду Гомера кіммерієць Таргітай народився тут 15 липня 776 р. і загинув від руки лідійського царя Гіга біля Трої з дочкою-дружиною Сфено 8 жовтня 696 р. Дата народження Таргітая послужила його синові Арпоксаю (Арістею Проконнеському-Олену), початком відліку календарного року, високосних років й Олімпіад. Назову, багаторазово підтверджені, дати життя,- Арістея: 11 лютого 734 р. – 25 серпня 640 р.; Гомера: 14 вересня 657 р. – 28 липня 581 р.; Ахілла: 15 вересня 657 р. – 8 жовтня 609 р.; Скіфа: 16 вересня 638 р. – 11 лютого 582 р.; Анахарсиса: 8 вересня 620 р. – 11 вересня 513 р. і Музи Гомера, сестри Клеопатри: 28 жовтня 662 р.- 8 жовтня 591 р.

Кімерійсько-скіфський щоденниковий літопис у цих 1072 написах описує події 263 років архаїчного періоду історії Кіммерії-Скіфії від 15 липня 776 р. до 11 вересня 512 р. і не виходить за рамки життя тих, хто їх створював. Довше всіх, як бачимо, прожив Телемах-Анахарсис — 107 років, він дожив майже до навали Дарія на Скіфію. У міфі про Телемаха його вбивство Телегоном  переплутано із загибеллю Скіфа в 56 років від Телегона. У написах містяться підтвердження народження Арістея, Гомера, Ахілла й Скіфа в м. Ольвії-1 (Миколаїв), заснованої Таргітаєм 7 серпня 753 р. із двома іншими містами Бореєм (на місці Адміралтейства) і Нісоном (у Широкій балці). Анахарсис народився й прожив все життя в м. Елаї (нині м. Седдюльбахир, Туреччина) в13 км. від Трої. Місто було засновано Таргітаєм 3 липня 751 р. й 100 років називалося Кіммеридою, а потім було перейменоване в Елай. Клеопатра народилася в Колхіді (Батумі).

Дитинство Гомера пройшло в Ольвії-1 (м. Миколаїв) до 11 років. Молодший брат батька Гомера по матері, Пан, силою захопив владу в Аїді Гілеї в березні 646 р., захопивши в полон мати Клімену й Ахілла. Троянців, які підтримували Пана, було в три рази більше, ніж ахеїв, прихильників Лику. Тому батько Гомера втік на кораблі до Арістея Проконнеського. Джерела 20-літньої Троянської війни були закладені в Аїді. Клеопатра, сховала в печерах Гомера і його сестру, Олену Прекрасну, а також Гефеста. Через два місяці Муза переправила їх на кораблі до батька. Через 4 роки їй удалося таємно, приспавши охорону гіпнозом, вивезти вночі на нібито фінікійському кораблі бранців Пана з Аїда до батька. А через 35 років правління Пана, дочка Музи й Гомера, Тіро, отруїла диктатора 13 травня 611 р. на весільному бенкеті. Троє синів Пана й Клеопатри намагалися відібрати владу в матері. Але за підтримкою Агамемнона й Ахілла, 16 серпня 610 р. батько Лік і Гомер привели із Трої в Аїд 50 кораблів з 3000 воїнів, тисячу з яких залишили на поселенні. Так Гомером і Музою був установлений мир у Гілеї на довгий час.

Кілька слів про абсолютну прив’язку хронології Гомера, яку можна виконати по астрономічних явищах. У Гомера в схованих віршах «Іліади» зазначена точна дата сонячного затьмарення 30 вересня 609 р. до н.е., що перешкодило Менелаю вбити Паріса. На сайті NASA наведені розрахунки сонячного затьмарення, що відбулося 30 вересня 609 р. до н.е. в 13:10:06 годин. Важливо відзначити, що Троя на карті покриття сонячного затьмарення попадає в зону часткового затьмарення. Тим часом, в XXI пісні «Іліади», Гомер описав повне сонячне затьмарення, що супроводжувалося ще й землетрусом. А це говорить про те, що розрахунки покриття територій повним сонячним затьмаренням, виконані NASA, страждають відсутністю точних відомостей про прецесію осі обертання Земної кулі в той час. Гомер дозволяє зробити це виправлення – вісь обертання Землі в часи Гомера була зрушена приблизно на 10°-12° північніше нинішнього положення. Середній розмах природної нутації осі обертання не перевищує 0,5°, так що тут мова йде про серйозні відхилення, насамперед, кліматичних. Питання про те, що привело до такого зсуву, залишається відкритим у науковому плані. Але, саме цей зсув осі могло бути причиною зниження рівня Чорного моря й зміни напрямку плину в Босфорі. Є й інші астрономічні підтвердження. З них важливим є повідомлення Анахарсиса про те, що його народження супроводжувало явище хвостатої комети в жовтні 620 р. до н.е. Знову вона з’явилася після його 75-річчя, у жовтні 545 р. до н.е. И це саме древнє свідчення появи комети Галлея в ці роки. Китайські й інші хроніки дають перші точні дані, починаючи з 240 р. до н.е.

Інформація, отримана в результаті прочитання щоденникових автографів 5-ти авторів, відновлює не тільки їхні біографії, почуття, історію переходу від кіммерійцев до скіфів. Вона створює нову історичну перспективу для нашої рідної землі й країни. У нас є всі підстави вважати початком відліку цієї перспективи тисячолітнє існування Атлантиди в Криму. За даними Гомера вона загинула в результаті вибуху вулкана Санторін в 1450±100 р. до н.е. Ця дата встановлена на основі радиовуглеродного аналізу. Гомер у написах дає точну дату цієї події 8 жовтня 1447±5 р. до н.е. Тут у погрішність включена моя можлива помилка у визначенні дати. Атлантида була корабельною державою, що скорила Грецію завдяки тому, що володіла цією технологією. Гомер пише, що жерці за кілька днів до катастрофи пророчили її й 10 впливових сімей на 10 кораблях урятувалися. Пізніше вони заснували поселення «Дикий Сад». Його розкопують наші археологи останні 20 років. Гомер назвав це місто в «Одіссеї» Алібантом, що в перекладі означає «Філа покійних». В XXIV пісні епосу він записав: «Я народився в Алібанті». Насправді він народився в Ольвії-1, розташованої поруч. Сама по собі ця фраза є вираженням гордості його походження від атлантів. Але, от що важливо. Радіовуглеродний аналіз артефактів установлює  крайні дати археологічного пам’ятника «Дикий Сад» у межах XIII-IX вв. до н.е. І це цілком уписується в усе сказане вище. Таргітай привів своє плем’я до мертвого міста своїх предків-атлантів Алібанту й заснував тут три міста, щоб продовжити їхню славну історію. Алібант був для них священним містом. Через те, як свідчать археологі, на ньому вони нічого не будували. Тому там немає більш пізнього культурного шару. Алібант дав привід Гомеру розмістити тут Аїд – царство мертвих.

Всі нащадки Таргітая й він сам були моряками, починаючи з 12 років управляли кораблями. У свої 20 років Арістей й Скіф досягали Карфагена. Всі вони володіли технологією будівництва кораблів і були мореплавцями. Розбиралися в навігації по зірках, були лоцманами, вивчали плини. Знали 4-5 мов так, що могли не тільки спілкуватися, але й писати на них. Рідна сестра Гомера по батьку і його Муза, Клеопатра, була морячкою. Вона першою пройшла між Скіллой і Харибдою через Планкти в 629 р., коли везла золоте руно батькові Ліку в Елай з Колхіди, де ховала його з дітьми від Пана. Сюжетом для «Аргонавтики» Гомеру послужив реальний факт. Родоначальник Таргітай був поетом, входив до складу Прітании, і всі свої міста побудував тут за рахунок продажу зерна грекам-сітонам. Гомер був останнім кіммерійцем. У дитинстві його ім’ям було Зет, а Ахілла – Калаїд. Ім’я Гомер він прийняв в 13 років із благословіння свого вчителя й прадіда по матері Арістея Проконнеського. Цим він зберіг пам’ять про своє походження від атлантів, які були кіммерійцями. В епосах Гомера немає згадування про скіфів, але в «Одіссеї» згадане місто й народ кіммерійський. У написах видно, як поступово рід Гомера був перейменований у скіфський. Пізніше їх назвали царськими скіфами (Геродот), імовірно, тому, що вони були нащадками древнього роду кіммерійців. Передчуваючи близьку кончину, на своєму 70-літті, 28 жовтня 592 р., Клеопатра передала золоте руно своєму й Гомера синові, Гіллу. Тоді ж вона перейменувала його в Скіфа. Із цього часу Гілея стала називатися Скіфіею. Золоте руно, зображене на скіфській пекторалі, було виготовлено в Ольвії-1 (Миколаїв) Гефестом на гроші його батька, Арістея Проконнеського, 3 вересня 646 р. По описі Гомера руно було великим за розміром, імовірно, воно перейшло в спадщину Атею.

З Музою Гомера по красі, розуму, таланту (поетичний псевдонім Сапфо, а Ахілла – Алкей), широті її здібностей і діяльності, не можна зрівняти ні одну героїню світової історії. Вона цілком виправдує своє ім’я Клеопатра – «Та, що прославила батьківщину». Помічу тільки одне. Без її спрямувальних ідей і просування в Афінах його праць, Гомер міг би й не відбутися як поет. Сам він був зайнятий тільки їхнім створенням. Погодьтеся, що завдання теж не з легких – одночасно писати у відкритих текстах сховані. У своїх написах Скіф відзначив, що його батько й мати були постійно зайняті. Дельфінієй Муза названа тому, що тричі тонула з кораблями й тричі рятувалася. Останні 33 року свого життя ця тендітна жінка, як пише Гомер, присвятила себе безустанному будівництву міста-фортеці Ольвії-2 (нині с. Парутіно). До цього два роки Муза жила на острові Лесбос, де з дітьми навчалася співу й музиці в сірійських співаків. 2 серпня 631 р. вона прославилася в Афінах як поетеса, а 28 жовтня 631 р. на безлюдному острові (нині Березань) Муза заснувала місто Нікій. На початку 628 р. провела першу скіфську Олімпіаду на Ахілловому Бігу (нині Тендрівсь ка коса). З тих пор, кожні 4 роки проводилися Олімпіади, на честь Арістея Проконнеского. Ольвия-2 була заснована Музою й Ахіллом після проведення 2-ї Олімпіади, 20 липня 624 р. Гомер у цей час перебував у Єгипті, де збирав відомості про Атлантиду. Стіни фортеці почали будувати через 7 років. Три стіни з боку суши зведені Клеопатрою до її загибелі 8 жовтня 591 р. Інші дві, з боку ріки, вибудував Скіф під спостереженням Гомера в 584 р. Про все це Гомер повідав у схованих віршах написів Декрету Протогена, Антистерія, Каталозі імен й інших. Ольвія була вибудувана за заповітом від 20 липня 641 р. на гроші, залишені Музі й Гомеру, їхнім прадідом, олігархом Арістеєм Проконнеським, – Еетом («Орлом») в Аргонавтиці. От чому на гербі Ольвії красується Орел на Дельфіні. Імовірно, монета із цим зображенням була створена за життя Гомера після створення «Аргонавтики» 8 жовтня 588 р. Арістей все ретельно продумав і сам вибрав місце для міста. У нього був чималий досвід, тому що він за свої гроші на порожнім місці за 20 років звів місто-фортецю Проконнес на острові (нині Мармора) 28 серпня 675 р. Ольвия-2 створювалася тоді, коли на левому березі Гіпаніса (П. Бугу) ще керував в Аїді трьома містами Пан. Арістей в 641 р. звернувся листом за підтримкою до свого друга, царя Боспору Фракійського, Котія Аспоруха. Могутній цар листом попередив Пана, щоб той не здумав Клеопатрі й Гомеру заважати будувати Ольвію-2. У противному випадку він буде мати справу з ним. Крім того, 20 кораблів троянських Пана були знищені навесні 621 р. в 2-х морських боях біля островів Березані й Зміїного 10 кораблями Ахілла. При цьому, одним з бойових кораблів командувала Клеопатра.

Арістей Проконнеський прожив 93 р. і досяг у всьому видатних результатів. В 20 років був вигнаний Таргітаєм з Гілеї й перебрався до Мілету. 13 серпня 707 р. він був обраний до складу ради 9-ти архонтів, що управляли Древньою Грецією. Через рік був обраний у Прітанію, єдиний не еллін. Свої гроші, як олігарх, він заробив на торгівлі зерном. Дружиною його була римлянка Клавдія й тому всі нащадки володіли латинською мовою, у тому числі Гомер, Ахілл, Скіф й Анахарсис. Арістей-Олен, як перший  поет Греції, був виведений Гомером в образі Орфея. Він часто приїжджав на батьківщину, допомагав жителям Аїда зерном і грішми. В один із приїздів Еврідика-Клавдія загинула на острові Березань від укусу змії в 664 р. Греки визнавали, що гіперборей і лікіец Олен навчив їх складати гекзаметри й гімни (Геродот). 6 серпня 698 р. він видав «Арімаспею» (400 сторінок) в Афінах на пергаменті, випуск якого налагодив в Ольвії-1 (вважається, що з’явився в II в. до н.е.). Епос був присвячений трьом арійським містам в Аїді (Миколаїв) його батьків Таргітая й Сфено. За 5 років спілкування з Гомером вони полюбили один одного. Арістей першим зробив повідомлення грекам в Афінах про Атлантиду. Розробив хронологію й інститут пам’яті у вигляді лапідарних написів, навчив Гомера складанню схованих віршів. Разом вони розробляли програму 4-літнього навчання дітей. Арістей вплинув на творчість Гомера. На згадку про Таргітая, заповів проводити в перші дні нового року через 4 роки Олімпіади. Так що, засновниками європейської культури по праву варто вважати Арістея Проконнеського й Гомера.

Україна, м. Миколаїв, 14.09.2013 р.