Великий російський композитор Микола Римський-Корсаков, як і більшість представителів його давнього дворянського роду, починав свій життєвий шлях зі служби у військово-морському флоті. Музика і військова служба довгий час йшли поруч в його долі.

Юнаком, під час навчання в Морському корпусі, Микола Андрійович зближується з музичним гуртком, очолюваним М.О. Балакиревим і згодом названим «Могутньої купкою». Заняття музикою не переривалися і в навколосвітній плаванні, яке 18-річний гардемарин Римський-Корсаков зробив на кліпері «Алмаз». Безсумнівно, ця подорож довгі роки живило творчість композитора і згодом знайшло яскраве втілення в таких неперевершених творах морської тематики, як музична картина «Садко» і однойменна опера.

У 1871 році, будучи ще на військовій службі, Микола Андрійович був запрошений в якості викладача в Петербурзьку консерваторію. У травні 1873 в Морському відомстві вперше створюється посада інспектора музикантських хорів (так тоді називалися оркестри), на яку був призначений лейтенант Микола Римський-Корсаков з перейменуванням в колезькі асесори. З цим призначенням служба для нього стала цивільною та тривала аж до скасування інспекторської посади в 1884 році.

В обов’язки інспектора музикантських хорів входило піклування про комплектації інструментами, вибір п’єс і можливо краще їх виконання, а також сприяння пошуку потрібних талановитих і знаючих свою справу музикантів. Виконуючи ці обов’язки, Микола Андрійович організував ряд концертів з’єднаних військово-морських хорів в Кронштадті і двічі побував з інспекцією в Миколаєві. Ось як про це сам композитор пише в книзі «Літопис мого музичного життя»: «Весною 1874 року я одержав призначення відправитися на літо в Миколаїв для переформування тамтешнього портового хору музикантів з мідного в змішаний, з дерев’яними духовими інструментами. Я радий був цьому призначенню і разом з дружиною і маленьким Мішею, після закінчення консерваторських іспитів, попрямував до Миколаєва». Обидва рази Римський-Корсаков зупинявся в одному з флігелів тутешнього палацу. Флігелі до наших днів не збереглися, а в будівлі палацу тепер знаходиться Музей суднобудування і флоту.

У перший свій приїзд до Миколаєва композитор багато, захоплено працював з оркестрантами і непогано відгукувався про них; інструментував, а також писав музику для духових оркестрів. У Миколаєві Римській-Корсакова познайомився з родинами Небольсиних і Казнакових і часто бував у них. К.В. Небольсин був головою місцевих відділень товариств Червоного хреста і Рятування на водах, а М.І. Казнаков – морським офіцером, дослужився згодом до чину адмірала. 4 липня 1874 року Римській-Корсаков виїхав до Криму (Ялта, Севастополь, Бахчисарай), а в середині липня Микола Андрійович, відправивши сім’ю в Петербург, повернувся до Миколаєва і продовжував заняття з музикантськими хорами аж до 27 липня і потім через Крим виїхав додому.

Вдруге композитор прибув до Миколаєва 5 червня 1881 року. Він приїхав один, сумував за своєю сім’єю. Збереглося одинадцять листів Миколи Андрійовича до дружини, які були надіслані їм тоді з Миколаєва. У день приїзду він пише Надії Миколаївні: «помістили мене в палаці, дали цілі 3 кімнати, що виходять на великий двір (якщо пам’ятаєш), біля вікон – акації». В інших листах він розповідає про сім’ї Небольсиних і Казнакових, нагадує про пейзаж, який відкривається з крутого берегу Інгула.

З листів ми дізнаємося, що служба інспектора музикантських хорів до цього часу стала обтяжувати композитора. До того ж він перебував ще під враженням недавньої трагічної смерті М.П. Мусоргського. Йому належало завершити ряд його незакінчених творів, і перш за все – оперу “Хованщина”.

З оголошень в газеті “Миколаївський вісник” відомо, що останній приїзд сюди Римського-Корсакова завершився концертами за участю оркестрів Миколаївського порту, 2-го Чорноморського екіпажу і Хору чорноморських співочих під керуванням М.А. Римського-Корсакова, 20 і 21 червня 1881 року. Збори від концертів були передані на користь товариств “Червоного хреста”, “Рятування на водах” і Благодійного товариства.

У 1892 році в Миколаєві було відкрито першу в місті музичну школу, якої в 1914 році в зв’язку з 70-річчям від дня народження композитора було присвоєно ім’я М.А. Римського-Корсакова. У 1979 році в цій школі створено кімнату-музей великого музиканта. У ній зібрані матеріали, які висвітлюють життєвий і творчий шлях Римського-Корсакова. Центральне місце займає експозиція про його перебування в Миколаєві. Музей створювався на громадських засадах викладачами школи Л.А. Борисенко, В. М. Бондаренко, О.П. Волковою, Є.І. Золотухіною, М.А. Равич за підтримки директора школи А.С. Кулагіна і під керівництвом завідуючої навчальною частиною Г.А. Григоренко. Дуже цінну допомогу надали при цьому директора меморіальних музеїв М.А. Римського-Корсакова в Ленінінграде і Тихвіні – Л.П. Турська і Л.А. Степанова.

Організаторам музею вдалося встановити, що з 1890 року в Миколаєві жив і працював Дмитро Васильович Попов, композитор і диригент, вихованець Петербурзької консерваторії по класу М.А. Римського-Корсакова. Знайдено фотографія Миколи Андрійовича з його автографом, подарована Попову в 1887 році, а також два рукописи творів Д.В. Попова. Одна з них – “Увертюра для оркестру” – виконувалася на симфонічних концертах в Павловську. Друга – “Тріумфальний марш” – написана для першої Ремісничої виставки, організованої в 1896 році в Миколаєві. Творці музею продовжують пошуки матеріалів М.А. Римського-Корсакова в Миколаєві, а також інших експонатів, які можуть послужити створенню музею історії музичної культури Миколаївщини.

У грудні 1977 року поряд зі школою встановлено бюст М.А. Римського-Корсакова роботи місцевого скульптора О.А. Здиховського. Відкриттям музею і пам’ятника великому композиторові завершено створення своєрідної заповідної зони на Адміральській вулиці, де поруч з Музеєм історії суднобудування і флоту встановлені бюсти таких видатних російських адміралів, як П.С. Нахімов, Ф.Ф. Ушаков, М.П. Лазарєв, Ф.Ф. Беллінсгаузен, В.О. Корнілов і Г.І. Бутаков. Вдячні нащадки, трудящі Миколаєва, віддаючи данину заслугам великого композитора перед батьківщиною, поставили М.А. Римського-Корсакова в один ряд з найвидатнішими адміралами російського флоту.

Опубліковано в журналі “Музичне життя”, № 4, лютий, 1982 р.

P.S. Близько 20-ти років тривало моє знайомство та співпраця з онуком композитора А.В. Римським-Корсаковим (1910-2002), вченим зі світовим ім’ям, професором, доктором фізико-математичних наук, завідувачем відділом Акустичного інституту АН СРСР, аспірантом якого я перебував в 1968-1969 рр. Людина високої культури, інтелігент, великий знавець музики, талановитий фахівець і в той же час дивно скромний, який привертав до себе людей. Він легко спілкувався на багатьох мовах і вільно орієнтувався в багатьох областях фізики. Дещо пізніше, я вже, як Головний акустик ЦНДІ “Тайфун”, виконував з його відділом спільні науково-дослідні роботи по акустиці. Саме ця обставина сприяла, поряд з моїми частими відрядженнями в Ленінград і Москву, де жив і працював Андрій Володимирович, тому, що я зголосився допомагати створенню музею М.А. Римського-Корсакова в Миколаєві і здійснив зв’язку його з музеями в Ленінграді і Тихвіні, де народився композитор. Приємною подією для нашого музею став приїзд А.В. Римського-Корсакова зі своєю дружиною в Миколаїв в вересні 1984 р., тобто через 110 років після першого приїзду сюди його знаменитого діда.

А.В. Римський-Корсаков і Автор