Цей монумент знаходиться в Стаффордшире (Англія) і ось уже 250 років не дає спокою любителям розгадувати загадки. Справа в тому, що на ньому викарбувано дивна послідовність літер DOUOSVAVVM, яку ніяк не вдається розшифрувати. Над цим шифруванням билися такі видатні уми, як Чарльз Діккенс і Чарльз Дарвін. 

Рис.1. Фото загального вигляду вівчарського монументу

Автор напису невідомий, проте існує припущення, що вона була залишена лицарями-тамплієрами, і в ньому міститься підказка щодо місцезнаходження Священного Грааля.

Британські дешифрувальники Олівер і Шейла Лоун, які під час Другої світової війни займалися розгадкою нацистських кодів, приступили до роботи над розгадкою таємниці «вівчарського монумента» в Стаффордширі. На цьому монументі, який був побудований в маєтку лорда Личфилда «Шагборо» в 1748 році, встановлено барельєф, який представляє собою копію відомої картини Нікола Пуссена (1594-1665) «Пастухи Аркадії» в дзеркальному відображенні.

Рис. 2. Н. Пуссен «Пастухи Аркадії» (1637-39)

  Під барельєфом на камені вирізьблено літери, які протягом багатьох століть не дають спокою вченим, серед яких був і Чарльз Дарвін – DOUO S.V.A.V.V.M. Неможливість розгадати зашифроване послання, а також деякі інші ознаки дозволили припустити, що букви вказують місце, де знаходиться чаша Святого Грааля.

Рис. 4. Порівняння зображень на монументі (1748) і на картині Н. Пуссена (1639)  

До цих пір криптографов, як вважають Лоуни, вводили в оману перша і остання букви напису DOUO S.V.A.V.V.M. Вчені вважали, що вони є абревіатурою Diis manibus – написи, яку в стародавньому Римі писали на могилах. В даний час над розгадкою монумента працюють кілька британських вчених, що використовують як новітні комп’ютерні криптографічні програми, так і стародавні методики.

  Рис. 5. Гверчино. «Et in Arcadia Ego». 1621 – 1623.

Такі загальні відомості про загадку вівчарського монументу в Стаффордширі (Англія), створеного в 1748 р., в якому в дзеркальному відображенні проілюстрована картина Ніколо Пуссена «Аркадські вівчарі». Причому, прийнято вважати, що тональність цієї картини або, інакше кажучи, приводом її створення послужила картина Гверчино (Джованні Франческо Барб’єрі, 1591-1666)   «Et in Arcadia ego», написана ним у 1618-1622 рр. Найбільш повним перекладом цього напису прийнято вважати фразу «І (навіть) в Аркадії я (є)». У цьому прочитанні під «Я» слід розуміти Смерть. Так що, фактично сама по собі ідея картини полягає в тому, щоб нагадати щасливим людям про те, що усіх коли-небудь наздожене смерть. У міфологічному сенсі Аркадію прийнято розглядати, як ідеальну країну безтурботних вівчарів. Пуссен, відмовився від прямої ілюстрації смерті, прибрав череп, і замінив її читанням пастухами надгробного напису, як свідчення про життя і смерть тих, хто схований під цим надгробним каменем. Відразу ж зазначу, що не видно в цьому написі на камені цього короткого виразу «Et in Arcadia ego». Так що і в цьому відношенні він пішов від його конкретного змісту і тим самим узагальнив сенс його. Немає там і досліджуваної нами загадковоїго напису. Він з’явився вперше на цьому монументі.

Таким чином, історія створення картини Н. Пуссена не дає жодного приводу для того, щоб  можна було якось пов’язувати цей напис із чашею Грааля, до якої багато дослідників намагалися його прив’язати. Однозначно можна стверджувати, що створення напису було пов’язано з фіксацією дат народження і смерті, які з найдавніших часів писалися на надгробках. Але, відразу виникає наступне питання: кого саме? Поки що, потрібно відзначити, що в цьому сенсі сюжет Н. Пуссена більш підходив для автора монумента, ніж сюжет картини Гверчино. І це служить додатковим доказом нашого припущення про те, що в написі зашифровані дати народження і смерті.

Але, виникає ще одне питання: навіщо і для яких цілей потрібно було дзеркально розгортати зображення картини Н. Пуссена? І третє, найважливіший питання, полягає в тому, для чого автору монумента знадобилося (див. Рис.3) першу (D) і останню букву (M) написи виносити з загального ряду і поміщати їх нижче? Відповідь напрошується сама собою – для зазначення року створення напису!

Отже, ключ розгадки напису полягає в прочитанні букв, як дат, але не латинською мовою, а шляхом транслітерації їх на грецьку мову, в якій кожна буква має цифрове позначення:

Латинсько-грецька транслітерація

Методика підрахунків подібних написів у давньогрецьких графіті і лапідарних пам’ятниках викладена у статтях «Автограф Ахілла» і «П’ять автографів Гомера». Тепер випишемо напис так, як вона написана на пам’ятнику (див. Рис.3) і нижче в цифрах:

O.U.O. S.V.A.V.V.

D.                                 M.

 70.400.70.200.50.1.50.50.

                                             4.                                            40.

Відразу домовимося, що для складання дат, як у акровірші, з букви S можна відбирати потрібні цифри: 200, або 20, або 2. Точно також для літери O: 70, або 7. І ще одне правило, якщо одиниці складаються з десятками або сотнями, то вони можуть, якщо це необхідно зростати в 10 або 100 разів. Наприклад, V.A.= 50 +10 = 60 або з поєднання S.V. можна отримати такі варіанти: S.V.=200 + 500 = 700; S.V.= 200 + 50 = 250; S.V.= 200 + 5 = 205; S.V.= 20 + 50 = 70; S.V.= 2 + 50 = 52; S.V.= 2 + 5 = 7.

Отже, якщо букви внизу позначають дати, то з них можна отримати дату складання напису 44 рік. Більше того, щоб правильно її отримати, ми повинні будемо читати напис не зліва направо, а навпаки – справа наліво, як це прийнято в івриті!

Ці два факти 44 р. і використання івриту, дозволяють припустити, що мова йде тут про записи при березневому (A.= 1-й місяць) початку року дня зачаття Христа 25 березня (S.V. = 20 + 5 = 25) 4 роки (A.V.= 5-1 = 4) до н.е. і воскресіння 25 березня (S.V.= 20 + 5 = 25) 31 року (A.V.V.M.= 40-5-5 + 1 = 31). Докладне обґрунтування цих дат дано в моїй статті «Блаженні, що не бачили й увірували» (Про земне життя Ісуса Христа). Життя Христа було височайше гармонійним і літургійно замкненим, він був зачатий на Кіріопасху, Пасха називається Господською, бо вона збігається з Благовіщенням, що відзначається 25 березня. Початок і кінець життя Христа супроводжували два чуда. Непорочне зачаття на Кіріопасху, 25 березня 4 р. до н.е., народження 25 грудня 4 р. до н.е. через 274 дня (S.V.A.V.V.M.=200+50+10+5+5+ 4 = 274) і воскресінням на Кіріопасху, 25 березня 31 р. до н.е. за старим стилем. Таким чином, цей напис служить ще одним підтвердженням, висловленому мною в вищевказаній статті про воскресіння Христа на Кіріопасху в неділю 25 березня 31 р. за старим стилем.

Було безліч різних припущень про те, що позначають винесені з ряду для підпису букви D. і M., тепер можна впевнено говорити про те, що цей підпис означає посвяту Діві Марії: M(aria) D(edicatio) – Маріє присвячується! Таким чином, ліва частина напису описує дату народження Діви Марії та її воскресіння. Більше того, тепер стає зрозумілим навіщо творцеві пам’ятника знадобилося дзеркально розгорнути зображення картини Н. Пуссена – для того, щоб Діва, зображена на ній, виявилася з боку напису, присвяченому саме Діві Марії!

Марія народилася через D.O.U.O.S.= -4+7+40-70+200 = 167 днів після 25 березня, тобто 8 вересня за старим стилем O.U.O.D.= -7+40-7-4=22 р. до н.е., тобто Христа вона народила в 18 років. Згідно з цим написом, складеним на річницю її смерті, вона померла в 43 р. н.е. (O.U.O. =40-4+7=43) за 3 дні (O.D.=7-4= 3) до дня народження воскресла через 3 дні, тобто у неділю 8 вересня 43 р. н.е. Якщо ж припустити, що Богородиця померла за 11 днів (O.D.=7+4=11), тобто в суботу 28 серпня 43 р., як це прийнято сьогодні відзначати в цей день Успіння Богородиці, то воскресіння в цьому випадку буде припадати на понеділок 30 серпня 43 р., що відразу ж має бути відкинуто. Або потрібно визнати, що воскресіння Богородиці не було. А це, на мій погляд ще більше святотатство.

Таким чином, життя Богородиці виявилося таким же гармонійним, як у Христа, але по земному народженню, а не по небесному зачаттю, тобто літургійно замкненим! За старим стилем 28 серпня 43 р. припадало на суботу, а в такому разі воскресіння мало б припадати на понеділок 30 серпня 43 р. Так що, Успіння Богородиці, згідно цього запису, потрібно відзначати не 28 серпня, а 6 вересня за старим стилем, бо тоді воскресіння в 43 р. відбулося саме в неділю 8 вересня 43 р. Таким чином, Богородиця прожила земним життям рівно 65 років.

П.Ю. Малков в статті з V т. «Православної енциклопедії», М. 2002, С. 486-487 пише про те, що церковне Передання оповідає про морську подорож Богородиці до того, якого колись воскресів Господь, і який став кіпрським єпископом Лазарем. По дорозі Її корабель був підхоплений бурею і перенесений до гори Афон. З приходом Богородиці язичництво виявилося на Афоні переможеним. Потім Богородиця відпливла зі Своїми супутниками на Кіпр, де відвідала Лазаря. Під час своєї подорожі Божа Матір побувала в Ефесі. Повернувшись до Єрусалиму, Вона як і раніше часто й подовгу молилася в місцях, які були пов’язані з подіями земного життя Її Сина. Як оповідає «Сказання про Успіння Святої Богородиці», про те, що Її земна смерть вже близька, Богородиця дізналася від архангела Гавриїла. Цю звістку Богородиця прийняла з великою радістю: Їй випало швидка зустріч зі Своїм Сином. Коли Богородиця лежала на смертному одрі, здійснилося чудесна подія: силою Божою в Її будинок були зібрані апостоли, що знаходилися тоді в різних країнах, які завдяки цьому диву змогли бути присутніми при Успінны Діви Марії. Не було у одра Богородиці лише апостола Фоми (епізод і опис вознесіння Богородиці по латинській версії апокрифів про Успіння Святої Богородиці). Згідно Церковному переказу, після смерті Богородиці апостоли поклали Її тіло в гробниці-печері, заваливши вхід великим каменем. На 3-й день до них приєднався відсутній в день Успіння Фома, який дуже страждав від того, що так і не встиг попрощатися з Богородицею. За його слізної молитві апостоли відвалили від входу в печеру камінь, щоб і він зміг попрощатися з тілом померлої Богородиці. Але, на їхній подив, вони не знайшли Її тіла всередині печери. Тут лежали тільки Її одяг, від якого виходили дивні пахощі. Православна Церква зберігає Переказ, що Богородиця була відроджена силою Божою на 3-й день після Свого Успіння і зійшла на Небо. Рік Успіння Богоматері древніми духовними письменниками і церковними істориками називається різний. Євсевій Кесарійський вказує 48 р. по Р. Х., Іполіт Римський – 43 р по Р. Х., Єпіфаній Кіпрський – 25-й рік після Вознесіння Христового, Никифор Калліст – 44 р. по Р. Х.

Як бачимо, рік кончини, визначений нами, збігається з даними Іполита Римського (170-236). Він був одним із найбільш плідних ранньохристиянських авторів, мученик, перший антипапа (217/218 – 235), був четвертований і зарахований у мученики. Для нашої теми дуже важливо те, що він трудився в Римі, але писав грецькою мовою, освіта його мала еллінський характер (так що, наведена вище транслітерація була для нього звичайною справою); міг бути римським уродженцем грецького походження, проте більшість патрологів вважає, що він приїхав зі Сходу в зрілому віці. У своїх богословських працях Іполит виступає працьовитим, педантичним збирачем думок, висловлених його попередниками. Не виключено, що до нього могли потрапити і рукописи, когось з апостолів, на підставі яких він і склав цей напис.

Слід зауважити, що підстав приховувати цей напис в 18 ст. було більш, ніж достатньо, бо до цього часу у всіх церковних календарях і святцях Західної та Східної церквов день Успіння Богородиці сотні років відзначався 28 серпня за старим стилем, і це стало церковним каноном. Виступ проти цього і тоді, і зараз, розглядається церквою, як святотатство. Залишається з’ясувати, кому належить цей напис, якщо буде доведено, що вона належить одному з апостолів, а за датою її створення це дуже ймовірно, то потрібно переглядати церковнослужителям дату Успіння Богородиці. Як бачимо, сам по собі напис не дає відповіді на це питання, бо допускає два варіанти відповіді. Відповідь на це питання потрібно шукати в прихованих текстах Нового Заповіту. Бо, як сказано в Євангелії від Марка (4:22): «Немає нічого таємного, що воно не пізнається явним, і немає таємного, що не вийшло  б назовні».

6.01.2015 р.