“І плачуть птахи-самовбивці,
Щоб ми зосталися. Людьми...”
                                  Д. Кремінь.

“Як третій янгол вострубив,                                                                                            На землю Гога та Магога                                                                                      Злетіла зірка на ім’я “Полин”                                                                                            І отруїла води від порога…”

Чорнобиль вибухнув…
А через день, уранці,
Мій братик рідний помирав.
І я тоді іще не знав,
Що нас врятують вогнебранці.
…Христа до того розіп’яли,
Заради учнів Він воскрес,
Вони ж навперебій Фомі казали:
Зійшов Учитель із небес.
А він їм твердив: – Я не вірю,
Аж поки пальці не уткну
У ті, від цвяхів, хресні діри…
І дочекались, в мить одну
Чорнобиль вибухнув з невіри
Безбожним подихом могили…
Благословенні ті єси,
Хто вірив навіть у часи,
Коли громили кліроси.
І готувались до офіри,
Яку вказав нам Божий Син:
Чорнобиль повернув до віри –
Хрест переміг Звізду-Полин!
…………………………………
Здійснивши літію звичайну,
Ми поминали дві біди,
А я гадав: у чому тайна,
Що поєднала їх сліди?
Нарешті, шляхом Одіссея,
З Аїду вибрався живим,
Одначе води Екзампея
Коцита отруїли плин…

Чорнобиль – України біль
І «Екзампея» суть і сіль…
7.01.2004 р