Розроблено методику комплексного аналізу давньогрецького тексту «Одіссеї» з виділенням у ньому різного роду ознак. Проведено системний текстологічний аналіз ознак і зіставлення їх з реальністю. З’ясовано, що основна частина плавання Одіссея проходила в Чорному морі. Географічно ідентифіковані всі об’єкти плавання. Визначено, що хронологічний календар Гомера відповідав Афінському і був близький до сучасного. В результаті визначені дата і місце народження Гомера в Ольвії-1 біля Алібанту (Миколаїв, Україна) 14 вересня 657 р. до н.е. Доведено, що іманентний метод дозволяє об’єктивно встановити реальні деталі біографії Гомера без використання прихованих текстів.   Ключові слова: Одіссея, Іліада, Кіркея, Скілла, Харибда, Планкти, Гомер.

Історія рішення гомерівського питання налічує 2,5 тисячоліття і досі нічого конкретно невідомо про Гомера. Невідомо де і коли він народився, в яку епоху він жив і творив, невідомо чи це він написав «Іліаду» і «Одіссею». На жодному з приписаних йому творах немає його імені. Лише оголошення на перших Панафінеях його імені, як автора, дало право їх вважати гомерівськими. Формулювання гомерівського питання в 1795 р. Фрідріхом Августом Вольфом («Prolegomena ad Homerum») лише заплутало його. Через те російський натураліст, академік К.М. Бер, який доводив, що Одіссей плавав у Чорному морі, писав в 1875 р.: «… грекологи тому поставилися так несерйозно до мого дослідження, що воно представлено натуралістом, а не цеховим філологом».

Про стан вивчення історико-географічної частини гомерівської проблеми Р.В. Гордезіані писав: «Якщо відомості Гомера про Егеїду і Малу Азію героїчної епохи з історичної точки зору більш-менш достовірні, то того ж не можна сказати про казковий маршрут поневірянь Одіссея. Плавання, в основному, здійснюються в невідомих нам країнах, яким важко знайти місце в межах історичної географії… Одіссей подорожує фактично в ірреальному світі…»

Відомо, що будь-яка проблема виникає не з самого проблемного предмету, а з нашого уявлення про нього. По мірі наближення до всеохоплюючої повноти наших знань про різні сторони гомерівської проблеми, можна буде наблизитися і до її вирішення. Але, де і як шукати ті нові свідчення про Гомера? Про те «де шукати?» видатний знавець і фундаментальний дослідник античності О.Ф. Лосєв писав у своїй книзі «Гомер» (1996 р.): «Перш за все, одним з очевидних результатів 150-річної наукової роботи над Гомером є в даний час просте і елементарне положення, що про автора гомерівських поем можна і потрібно судити тільки по самим поемам, що справжній автор цих поем малюється тільки самими ж поемами, що він для нас цілком залишається в межах цих поем, чому і потрібно називати його іманентним автором… Тільки тепер, після з’ясування всіх реальних відмінностей іманентного автора «Іліади» та «Одиссеї», можна поставити питання про місце і час життя цього автора. На підставі критичного перегляду всієї історії гомерівського питання в даний час необхідно затверджувати, що час життя Гомера дуже пізній. Однак, цей висновок про пізніші часи треба розуміти не буквально і не абсолютно, але критично.

Як ми бачили, поеми Гомера, відображаючи в основному общинно-родовий побут багатьох століть, овіяні також ще критичним і естетичним духом зрілої Іонії і навіть заходять в область аттичної культури. А тому цей дух залишив свої помітні сліди тільки в VII і VI ст. до н.е., то необхідно стверджувати, що Гомер жив на рубежі VII і VI ст.»

Таким чином, відповіді на гомерівське питання треба шукати насамперед в першоджерелах (епосах, гімнах, письмових і лапідарних написах)! Але О.Ф. Лосєв не сказав про те як шукати і якою має бути іманентна методика пошуків? Відповідь на це надана в тезах моєї книжки «Гомер. Іманентна біографія» (2001 р.). В них доведено, що виявлення елементів іманентної біографії Гомера може бути можливим лише завдяки комплексного й системного вивчення наступних завдань:

‒ Проведенню структурного і текстологічного аналізу відкритих давньогрецьких текстів, в першу чергу, «Одіссеї» і «Іліади»;

‒ Виділенню і систематизації в давньогрецьких текстах Гомера ознак: географічних, хронологічних, символічних (алегоричних), астрономічних, етнічних, гідрофізичних, біографічних, історичних, кліматичних, кораблів, тощо;

‒ Складанню, на основі виділених ознак, крізного маршруту плавання Одіссея з встановленням місць перебування і повсякденної хронології подорожі;

‒ Зіставленню кожної з виділених ознак з реальною дійсністю епохи Гомера і нашого часу на предмет їх відповідності;

‒ Збору і аналізу підтверджень правдивості «Одіссеї» серед тих, що дійшли до нашого часу історичних відомостей, археологічних знахідок тощо;

‒ Реконструкції корабля Одіссея, гідравлічному моделюванню процесів течії в Босфорі відповідно до часу Гомера і його опису в «Одиссеї»;

‒ Складанню біографії Гомера, на основі біографічних ознак у відкритих текстах його епосів, міфів, гімнів та «Історії» Геродота.

Ця робота в першому наближенні виповнена у вип. 11 «Апокрифології історії України» «Де плавав Одіссей? (реальні докази)». В ній розглянуто на основі точних наукових, історично-географічних критеріїв більше, як 200 ознак, вказаних в «Одіссеї», і всі вони без винятку мали місце в реальності! Ключовим моментом іманентної методики дослідження є використання символічного і алегоричного інструментів для текстологічного аналізу епосів.

Вихідним іносказанням для «Одіссеї», наприклад, є вибір іманентного імені для головного героя, яке можна перекласти як особистий займенник: Ὀδυσεὺς=Ὀδε+σεὺ=σὺ: «Це Я». Вибір імені Ітаки теж невипадковий, тому що він дозволяє алегорично позначати місце Ἰθάκη = Ἰ + θάκη, як «Моє житло». І скажіть де ж, наприклад, в назві «плавучий острів Еола» (Од. Х, 03) присутній ірреальний світ? Розклад маршруту плавання Одіссея крок за кроком доводить до того, що це був сучасний о. Зміїний, який розташований в 35 км від гирла найпотужнішої за стоком річки Дунаю. Острів знаходиться на мілководді (глибина 20-23 м) і вода річки його омиває так, що здається начебто він пливе.

Переважна більшість досліджень плавання Одіссея зосереджена на Середземному морі. Між тим, лише один 70-й гекзаметр в ХІІ пісні, де Кіркея на о. Еї (Березань) говорить Одіссею про те, де розташовані Планкти, не залишає ніяких альтернатив плаванню Одіссея в Понті (Чорному морі):

οἴη δὴ κείνη γε παρέπλω ποντοπόρος νηῦς,                                                               70   Ἀργὼ πᾶσι μέλουσα, παρ᾽ Αἰήταο πλέουσα.

У ключовому 70-му гекзаметрі слова «Ἀργὼ πᾶσι μέλουσα» мають точний переклад в словнику І.Х. Дворецького «Усім відомий Арго», слово «παρ» ‒ «від, з боку» і «πλέουσα= πλέω» ‒ «пливе». Дослівний переклад може бути таким: «Усім відомий Арго, що плив від Еета». Сьогодні ніхто не заперечує той факт, що Арго плавав до Еета за золотим руно на Кавказ і, повертаючись до Греції, він міг зустріти Планкти лише в протоках Босфор або Дарданелли.

Такій науковий підхід до кожної з ознак «Одіссеї» дозволив встановити маршрут і поденну хронологію плавання Одіссея з 13 квітня 609 р. до н.е. і до 14 вересня 599 р. до н.е., яке завершилося побиттям женихів Пенелопи на 58 р. Гомера в його домі в Елаї (Седдюльбахір), який насправді був його «Ітакою». Гомер цілеспрямовано залишив дані, які дозволяли вирахувати середню швидкість плавання кораблів, залишив вказівки скільки часу він витрачав при плаванні від одного об’єкту до іншого і вже неважко було підрахувати на якої відстані знаходився наступний об’єкт. Дослідження структур «Іліади» і «Одіссеї», номерів пісень виявили їх зв’язок з хронологією. Так розповідь про свої мандри у Алкіноя Одіссей починає не з 1-ї пісні, а з 9-тої тому, щоб його плавання на батьківщину в Аїд припадало на 11-ту пісню, як свідчення того, що він був вигнаний звідти саме в 11 років. Цьому підпорядкований і зміст цієї пісні, в якому він як звіт батьківщині приводить перелік міфів ним створених і присвячених батьківщині в Аїді. Кожен з епосів має по 24 пісні, що разом складає олімпійський цикл в 4 роки. Це відразу дає підставу для того, що тут була прийнята Афінська хронологія, яка вела початок від 16 липня 776 р. до н.е., коли на Олімпіаді вперше були записані імена переможців змагань.

В «Одіссеї» Гомер позначив те, що рік він укладав в 365 днів і пов’язував його з 4-річним високосним циклом, вказавши ім’я Протея («Перший» ‒ Од. IV, 365) в 365 гекзаметрі 4-й пісні «Одіссеї». У наступному гекзаметрі (Од. IV, 366) вказав, що початок місяця він відносить до Ід, вказавши ім’я дочки Протея Ейдофеі («Придивляйся до Ід» ‒ Од. IV, 366), а також позначив, що першим місяцем Ід в його відліку на початку року є Гекатомбеон (16 липня-15 серпня), через вказівку Протея Менелаєві того, що він не потрапить додому, поки не повернеться в Єгипет і не принесе гекатомбу богам (Од. IV, 478). Це означає, що відлік нового року потрібно вести з часу літнього сонцестояння, тобто, починаючи з 16 липня за нашим календарем. Розподіл місяців і року на тижні в той час ще не було. Про те, що початок року припадає на літнє сонцестояння, що збігається з повним місяцем у Гомера, йдеться в «Одіссеї» під час відвідування Одіссеєм бухти листригонів так: «Близько-бо сходяться там дня і ночі розбіжні дороги» (Од. Х, 86). А щоб підкреслити, що мова тут йде про літнього сонцестояння невдовзі він говорить про літню спеку на острові Еї (Од. Х, 160).

В цілому календар Гомера майже не відрізняється від сучасного, бо у високосні роки він додавав у місяці Антестеріоні (15 лютого-16 березня) ще один день. В цьому календарі сучасні день і місяць визначаються відніманням від дати 15 липня 776 р. до н.е. В хронології Гомера це був 1-й день 1-го року, а він народився в 61-й день 119 р. Ця, одна з важливих автобіографічних та символічних ознак, присутня в 24-й пісні в 304 гекзаметрі і в 119 порядковому імені Алібант 24-й пісні: «Родом я з Алібанту». Це дає можливість вирахувати точну дату народження Гомера. Якщо відняти від числа 365 днів у звичайному році 304-й номер гекзаметра, то можна визначити, що Гомер народився в 365-364=61-й день 119 року (119-порядковий номер імені Алібант в XXIV пісні), тобто 14 вересня 657 р. до н.е. У зворотному порядку ця дата записувалася так: народився після 118 року в 61-й день. Якщо цю дату записувати одним числом, то отримаємо цифру 11 861. Саме таке загальне число гекзаметрів було передбачено Гомером в «Одіссеї» до ключової фрази в 24-й пісні: «Родом я з Алібанту». Розбіжність підрахунку для 4-х різних примірників «Одіссеї», яки я мав, знаходиться в межах чисел 11862-11866. Похибка в 4 дні, тобто 0,03%, говорить про добру збереженість тексту, що дійшов до нас. У «Одіссеї» Гомер уникнув цієї похибки, запровадивши підрахунки цієї дати лише в одній, 24-й пісні. «Іліада» влаштована точно таким же чином. В останній, 24-й пісні, день початку війни відраховується до ключових слів Єлени Прекрасної: «Ось і 20-й вже рік од тієї години минає, Як прибула я сюди, кинувши рідну країну» (Іл. XXIV, 785). Загальне число гекзаметрів для трьох примірників, які я мав, дає таку розбіжність чисел: 15649-15655. За цими даними Троянська війна почалася приблизно 8 вересня 619 р. до н.е. За цим структурно-математичним принципом вираховуються багато дат з автобіографії Гомера, які він навів в епосах і гімнах.

Основи іманентного методу викладені мною в трьох книжках: «Гомер. Имманентная биография» (2001); «Homer. The immanent biography» (2006); Вип.11 «Де плавав Одіссей? (реальні докази)» (2017). Використання цього первинного методу дали можливість твердо встановити де і коли народився Гомер, його родовід від кіммерійського царя Таргітая, 7 основних етапів його життя і творчості, а також те, що він був вбитий наймолодшим сином Савлієм в Елаї (Седдюльбахір) 28 липня 581 р. до н.е. і похований на о. Березань. Перша достатньо повна на сьогодні біографія Гомера вийшла в 3-му випуску «Апокрифології історії України» («Кіммерійський цар – Гомер – засновник античної культури!»), Миколаїв, 2017 р. Детальніше про це йдеться у моїй доповіді «Апокрифологія, як метод остаточного рішення гомерівського питання».

Тут я намагався дати іманентний метод, як окремий підхід тому, що він базується на відомих підходах і може бути зрозумілим вже сьогодні. Його сутєвим недоліком є те, що він не торкається прихованих текстів, які були виявлені в надрах його при прочитанні таблиць, складених з символічних ознак, тобто з назв та імен.  Насправді іманентний метод є складовою частиною більш узагальненого методу апокрифології, нової науки розробленою мною, яка займається таємницями семантики і семіотики письмових та лапідарних першоджерел античності.

Джерела та література:

1. Бер К.М. «Історичні питання, що вирішуються натуралістом», Записки Імператорського одеського товариства історії і старовини, т.10, Одеса, 1877.
2. Гомер. Одіссея. – Харків: Фоліо, 2004.
3. Гордезіані Р.В. «Проблеми гомерівського епосу», Тбілісі, 1978.
4. Дворецький І.Х. Давньогрецький-російський словник. – Москва. 1958.
5. Золотухін А.І. Гомер. Іманентна біографія.– Миколаїв, АТОЛ, 2001.
6. Zolotukhin A.I. Homer. The immanent biography. – Mykolaiv, Vozmozh-nosty Kimmerii, 2006.
7. Золотухін А.І. Кіммерійський цар – Гомер – засновник античної культури. «Апокрифологія історії України», вип. 3, Миколаїв, 2017.
8. Золотухін А.І. Де плавав Одіссей? (реальні докази), «Апокрифологія історії України», вип. 11, Миколаїв, 2017.
9.      Homer. Odyssey, код доступу: http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc              =Perseus%3Atext%3A1999.01.0135%3Abook%3D12%3Acard%3D36.    10.  Лосєв О.Ф. «Гомер». ЖЗЛ, М., 1996.